"Iван Кочерга. Майстри часу (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Краплi! Був я якось в одних знайомих на селi - i ось один старенький лiкар
порадив менi приймати краплi. То можете собi уявити - вiд однi║┐ краплi
неначе рукою зняло. Це якiсь стародавнi i дуже мiцнi лiки - зда║ться,
беладонна, гвоздична олiя, опiй, але надзвичайно допомага║, надзвичайно. I
зна║те - це було давно, зуби тепер у мене не болять, але я навiть в дорозi
нiколи не розлучаюся з цими краплями, завжди вожу з собою.
К а р ф у н к е л ь (схоплю║ться i почина║ вклонятися, тримаючись за
щоку). О, мiй любий пане, майн лiбер гер Юрi-Юрi-кевич! Яке щастя, що я
вас зустрiв! Не вiдмовте ж i менi один крапля цього лiкарства. Буду вам
надзвичайно вдячний, 0-о-о-у, проклятий бiль!
Ю р к е в и ч (збентежено). О, звичайно, звичайно, з охотою. (Шука║ в
шкiрянiй торбинцi, що висить у нього через плече). Але... але, ви
розумi║те, яка досада - в торбинцi ┐х нема║. Мабуть, я поклав ┐х в
чемодан. Так, звичайно, в чемодан. Тепер я пам'ятаю - вони в японськiй
шкатулцi.
К а р ф у н к е л ь. В шкатулцi? О, чудово! Дуже прошу вас, мiй любий
друже, один тiльки крапля!
Ю р к е в и ч (почина║ дратуватися). Та що це ви! Дiстати краплi з
цього чемодана? Шкатулка на самому днi! Ви бачите, як вiн запакований? I
думати нiчого...
К а р ф у н к е л ь. Абер благаю вас, мiй шляхетний молодий друже,
о-о-у! Майн бестер гер!
Ю р к е в й ч (роздратовано). Але ви розумi║те, що я ┐ду? Та щоб тiльки
розв'язати цей чемодан, потрiбно принаймнi пiвгодини. А скласти, а знову
запакувати? А ви чули, через пiвгодини по┐зд? А якщо я не потраплю на цей
по┐зд, то тодi... фу, навiть подумати жах!
К а р ф у н к е л ь. О-о... ой... який страшний бiль! Благаю вас, мiй
любий пане, майн зюсер гер... якби ви знали, який це жахливий... о-о-о!..
який... у-у-у!
Ю р к е в й ч. Але ви розумi║те, що це неможливо? Тепер розв'язувати
чемодан! То я не потраплю на по┐зд. А коли я не потраплю на по┐зд, я
втрачу мою найкращу мрiю. Через пiвгодини останнiй по┐зд на Москву.
К а р ф у н к е л ь. У... у... о! Один крапля!
Ю р к е в й ч. Та ви чули - останнiй по┐зд на Москву. А якщо я завтра
вранцi не буду в Москвi, я не потраплю в Париж. У Париж, про який я
стiльки мрiяв!
К а р ф у н к е л ь. Париж? Ви ┐дете в Париж?
Ю р к е в й ч. Так, я купив бiлет в екскурсiю, що ┐де на виставку!
Екскурсiя ви┐жджа║ з Москви завтра о дванадцятiй годинi - значить, якщо я
спiзнюся, пропали i грошi i всi мо┐ надi┐. Ви розумi║те, як я хвилююсь?
Потрапити в Париж, за кордон, на виставку - хiба трапиться вдруге така
оказiя? Якби ви прожили десять рокiв у нашiй глушинi, ви б знали, чого
варта мрiя. Може, тут вирiшу║ться моя доля - я трохи пишу... i, може, в
Парижi... е, та що й казати!
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Безглюздий балакня. Вирiшу║ться
доля... Розумна людина сам робiль своя доля, у-у-у! (Сiда║ край стола). Вi
просто не бажаль менi допомогаль. Можна двадцять разiв розв'язаль i
зав'язаль двадцять таких чемодан... О... о... проклятий бiль! (Тихенько
стогне).