"Ирена Карпа. Bitches Get Everything (укр.) " - читать интересную книгу автора

голову його ж запасну лампаду. Думати зараз треба про iнше. Ледь-ледь за два
тижнi у Львовi - мiжнародний (ну, типу мiжнародний, але насправдi просто
найбiльший в Українi) кiнофестиваль. Не знаю, чи попхаюсь я туди. З
iнiцiативи нової мiнiстерки культури, бабеги з фальшиво бiлим волоссям i,
вочевидь, такого ж сорту зубами, мiй фiльм було викинуто з офiцiйної
програми. Пам'ятається, її заступник сказав щось таке:
- Нехай таке актуальне кiно демонструють у закритих гей-клубах i
наркоманських притонах! Це ж, це ж... А в нас тут свiй погляд на мистецтво!
Пам'ятається, знайомi геї, що побували на предпоказi мого фiльму, кволо
вiдреагували - забагато в ньому справдешньої, неприкритої жiночностi...
Саме тодi Мiнiстерство культури направо й налiво роздавало звання
"заслужених артистiв". Ой, мама-леся, та впади таке на мене, це було б
офiцiйним свiдченням того, що за два тижнi - клiмакс, i тiльки й того скоро
залишиться, що засiсти собi на пiчку плести шкарпедони внучатам племiнникам.
Як би там не було, хай хтось тiшиться зi звань. А особисто в мене за
два тижнi презентацiя "забороненого" фiльму на легiтимному фестивалi. Що
може бути веселiшим? Байдуже, що фiльм уже продають за кордон, що його вже
через мiсяць мають показати у Нiмеччинi, Францiї, Голландiї, Швецiї i навiть
у мувi-хаусах затурканих податками на культурний iмпорт США. Остання iмпреза
найбiльш цiкава баблом. Хоча також дико дивно, як це тутешнi моралiсти не
допускають, а зацикленi на полiткоректностi америкоси схавали. О, до речi,
ще про одну країну, де покажуть моє кiно, забула - про Туреччину. Ну, все
бiльш-менш зашибiсь. Дякувати Буддi i святому Хуану Дiєго.
Отже, буде фестиваль. Мiнiмум двi презентацiї. Два покази. Треба всiх
ошелешити, як дiтей у садiку. Продумати свою появу. Доведеться купити нове
авто. Якийсь такий ретро-кiтч. Щоб верх цiлком вiдкривався. Старий
Mustang-кабрiолет би пiдiйшов. Не знайду тут швидко нiчого путнього (от
корова - чо' було не за-таритися трешнячком у Берлiнi?!) - а втiм, пiдiйде i
француз ся-кий-такий спортивний. (В результатi у мене з'явиться "пежо", що
його мiй дiд називатиме ще лаконiчнiше - "жопа"). Хоча нова машина в
порiвняннi з машиною, що таранила Бранденбурзь-кi ворота - ващє не то
пальто. Ну, та вже пораджуся лiпше з Капiтаном Куком. Вiн старий i
досвiдчений, як чорт. Машини краде з дитинства. Починав iз "волг", закiнчує
"брабусами". Все "за умеренную плату" можна придбати на вулицi чи то
Вiрменськiй, чи то Азербайджанськiй у Києвi.
Вiдтак - музика. Ну, тут я вагаюся, що ж його особливо промовисте
вибрати. Можна врубати щось верi факiн свiт - наприклад, кряхтiння Брiтнi
Спiрз - i щоб за машиною розсипався шлейф з вiдiрваних голiв ляльок Барбi. А
можна щось вiчне i добре - Merylin Manson, (HED)PE, MOLOTOV etc. I нiяких
там "All pay I Dream About Sexxxxx..." Корнiвських. Штоп нiкто i не падумал.
Тiльки б дощ не посцяв зверху на всенький цей пафос. Бо уявiть собi
спаплюжену небесною водою поп-спiвачку. Ну, а я виглядатиму втричi
страшнiше. Зате автентично. Як каже одна тьотька: "Жисть коротка, я уродка".
- У-у-у-у! - це я сама собi так вию. Мов службово-мисливська собака.
Такi люблять запихати нюрки * в нiрки. Я нiби трапила на правильний запах.
Пальцi чешуться i напружуються, нiздрi тремтять. Це майже як запах першого в
сезонi сексу. Це запах старого доброго виїбону. Жирного понту. Артистичного
кiтчу. Мистецького попирания смакiв. Расової нетерпимостi, убивства жiнок i
дiтей, а також тестування парфюмерної продукцiї на тваринах. Ну, ви мене
розумiєте щодо позицiонування загальнолюдських цiнностей.