"Ирена Карпа. Bitches Get Everything (укр.) " - читать интересную книгу автора

Жерар же тим часом вiдповiдав на якесь моє iнше запитання, що його я й
не помiтила, коли встигла поставити. А може, вiн сам собi його принагiдно
вигадав чи мав заготовку. Жерар же жевжик, хоча, напевно, й не веде свого
ЖеЖе.
- От усi на свiтi плюються на Америку, - провадив вiн далi. - А якщо
подивитися, всi ж ми щодня споживаємо американське i навiть не помiчаємо
того! Усi цi гамбургери, ай-поди, чипси, кока-кола, iнша масна їжа - i що? -
Мсьє Жуньо промовисто тицьнув пальцем у мiй бiк, i я панiчно почала рахувати
свої гiпотетичнi жировi складки, ой мама... - Ваше взуття, наприклад! -
зойкнув низенький (метр шiстдесят максимум) iнквiзитор.
Падлюче свiтло виставлено так, що моя нога у бiло-червоному
адiдасi-суперстар академiчно манячить по самому центру картинки. Черевичок
безсовiсно похваляється олд-скульним брендовим значком, а з-пiд нього
взагалi не в тему глипає салатова шкарпетка iз принцесами. Дитячий вiддiл
Шанхайського унiвермагу.
- Мої капцi, наприклад, зроблено в Китаї, - спокiйно кажу я.
До того ж, як мене пiзнiше роздупляє Дафлiш, adidas - то взагалi древня
нiмецька контора. Два брата-акробата з сусiднiх сiл колись собi взяли й
придумали тi самi злощаснi Puma та Adidas, що тепер на них усi гонять, всi
їх носять, докоряючи режимам Пiвденно-Схiдної Азiї за антигуманнi умови
дитячої працi на тамтешнiх заводах. Фе! Я ненавиджу глобалiзацiю, але люблю
саме цю олд-скульну модель кросiвок. Йой.
Отак змiстовно, замiсть кiна, з'їхали ми з цим
продюсером-актором-режисером на нашi капцi. Я нахвалювала його кеди (щось
типу "конверсiв" - шiсть доларiв у Джакартi, 10 у Шанхаї), вiн мої кросiвки.
Я рiдко вiрю французам. А цей ще, як на грiх, навiть на загальному їх тлi
видався надто кон'юнктурним i забитим стереотипами. Ну чого варте бодай
таке:
- О, ну як можна говорити про тенденцiї Європейського кiнематографа? Як
можна порiвнювати мої комедiї з фiльмами Фон Трiєра? Бо...
("I його член iз членом Фон Дафлiша!" - люблю зненацька подумати про
приємнi речi).
- ... хiба можна порiвнювати вас iз якоюсь iншою дiвчиною на вулицi?
Вас, iз вашою французькою...
("...iз НЕЮ - я уявила собi стереотипну українську кралю: довге свiтле
волосся, довгi свiтлi ноги, довгi свiтлi (темнi?) нiгтi, довгi пiдбори,
довга стопа - ну, як тi модельки, що повсякчас вшивалися -
"Я-нi-ма-гу-жить-бєз-тiбя" - спершу за мною, вiдтак за моїм чоловiком, земля
йому пухом, ех, даремно вiн поперся був зi мною у скелястi гори, перед тим
мене рознервувавши... - так от, iз НЕЮ, з її потенцiйними мiньєтотворчи-ми
здiбностями? Благо, у французькiй на позначення язика i мови є одне й те
саме слово - LANGUE, тож вуйко собi раду дасть.)
Таке от, таке от, от таке... Мефiстофель Кройб, що про нього з цiєї
розповiдi наказано все викидати чи публiкувати лише пiсля смертi його
теперiшньої iнкарнацiї, тим часом переможно крокував кудись Європою та
Штатами. Показував свої фiльми й театральнi постановки, розгрiбав табуни
студенток, що кидалися йому в ноги, в штани, а найглибше в кишенi, зустрiчав
дружину i трьох дiтей, водив їх на свої прем'єри й демонстрував їм новi
експонати свого зоопарку (пiтон, iгуана, студентка Жанна), перемiщався
своїми помешканнями i вiдмiняв тисячi "важливих зустрiчей", намагався не