"Ирена Карпа. Bitches Get Everything (укр.) " - читать интересную книгу автора

Взнаю на рецепцiї номер його кiмнати. Коли вiн, така вся з себе
"iтальянская звезда", iде з молодим українським оператором (яка малому
честь - його хист помiчено!) до того в номер пити вiскi, я, пiд приводом
"менi потрiбно перевдягнутися", пiдiймаюся до себе, швидко змiнюю одяг i
беру з сумки одну таку дуже хитру штуку. Її зробили для мене юнi обожнювачi
з технiчного унiверситету. Нiбито для перформансу чи й навiть (о, так,
Трiшо, будь ласочка!!!) для нового фiльму. Штучка-дрючка називається "Neo
Locker Обломастер". Якщо її запхати в електронний замок замiсть пластикового
ключа, замок обов'язково розмагнiтиться i працюватиме абияк. Тобто
замикатиметься, коли захоче, i вiдмикатиметься теж, лише коли сам цього
побажає. Це як чесна лотерея: нiхто нiколи нiчого не знає наперед.
Вагiтнiсть випадком. Практичне втiлення теорiї вiрогiдностi. Божий план.
Негаданий сюрприз Мефiстофелю вiд печального Фауста.
Отже, я йду до потрiбних дверей i легко вставляю ту свою картку в
щiлину Кройбового замка. Витягую. Зi спокiйною душею спускаюся до апартменту
оператора. Вечiрка триває. Знайомi геї вбили б мене, довiдавшись, що я
порушила таку iдилiю. "А що, як малий мав шанс?!" Але нi. Нi Кройб, нi юний
оператор на пi-дарiв не виглядали. По чоловiках це ясно видно, як по
стiнгазетi. Не треба навiть випромiнювати надмiрну кiлькiсть флюїдiв, аби
вiдловлювати на свої фiльтри феротони гетеросексуала. Чи бiсексуала. Тут
контакт мiж вами й ним або є, або його нема. Та сама iсторiя з дiвчатками.
Одразу видно, кого можна розвести на творчi експерименти, а хто буде на печi
чекати судженого. Кожному своє, chaque a son gout *.
______________
* У кожного свiй смак (фр.).

В номерi оператора ми утрьох. Розмовляємо то тихо, то дуже голосно. Ми
то регочемо, то замовкаємо, i тиша ця такого ж вiдрадного кольору, як вiскi,
котре ми п'ємо. Малий (а все-таки дуже талановитий оператор, якось його
вiзьму в команду) не тямить себе вiд щастя. Пришестю ТС вiн i то радiв би
менше, хоча грiхiв у нього не так, щоби критично, думаю. Вiн упивається
спiлкуванням з Кройбом. А втiм, поводиться доволi адекватно. На вiдмiну вiд
мене. Бо менi хочеться бодай найменшим шматочком себе до нього торкнутися.
Тож якщо тема причастя комусь i актуальна, то...
- Менi так холодно, - кажу зненацька я i навiть дуже правдоподiбно
цокочу зубами для iлюстрацiї уявленого стану.
- Холодно? - перепитує Кройб.
- От коли б ти, - говорю мрiйливо, - сiв на мої стопи?
- Можна, - вiн чи то каже це, чи просто знизує плечима, але не
рухається.
Вiдтак ми п'ємо далi. Я розумiю, якщо так i буде продовжуватися, я
засну прямо тут, i такого облому - прокинутися зранку в номерi оператора i
збагнути, що вже wszystko jest popierdolone - я собi не пробачу. Але чуваки
собi п'ють спокiйно, атмосфера робиться дедалi теплiшою, що жодним чином не
впливає на мої вже направду змерзлi стопи.
Кройб сiдає бiля мене на лiжко, я обережно пiдсовую йому свої тремтячi
стопи (пальцi нiг, певно, найкрасивiше, що маю). Вiн попускає їх глибше
(соррi за обмовку: ближче:)), бере у свої долонi й легенько мне. Чи зможу я
вiд цього кiнчити? Чи стане тут на перешкодi стороннiй хлопець, чи навпаки?
Втiм, ця дiя така таємнича i непомiтна збоку, що стороннiх враховувати