"Ирена Карпа. Bitches Get Everything (укр.) " - читать интересную книгу автора

00:00:00:03

Як же потужно вiн мене живить своєю юнiстю. Моя славнозвiсна власна
незрiлiсть ("Ой, а подивимося на вiчного пiдлiтка Трiшеч-ку, коли їй стукне
сорок чи п'ятдесят!") - просто iдеально обкатанi рейки примiських сполучень,
порiвняно з цими вiдкритими нервами, пульсацiями й дрижаками. Каже, що коли
вдихає повiтря на повнi груди, його пробирає аж до кiнчикiв пальцiв, вiн
весь горить i, мабуть, вмiє лiтати. Тiльки я щось у цьому не впевнена, тому
раджу йому триматися подалi вiд вiдкритих вiкон. Кажу це спокiйно й цинiчно.
Я далека вiд Готичної поетики. Колись вiн був пробував менi чимось
погрожувати, але я не ведуся на пiдлiтковi iстеричнi способи привертання
уваги. Гру в невiдворотний суї-цид було швидко припинено.
Щось я вже звучу, як шкiльний психолог. Мрячно, напевно, ним бути.
Хоча... стiльки свiженьких хлопчикiв i дiвчаток. Сиди собi за столом iз
фальшивого дуба i чави з них комплекснi соки у трилiтровi банки.
Це як той чувак у Палахнюка *, що працював прибиральником у багатих
свиней, а вечорами мав такий собi типу телефон довiри, на який дзвонили
"сексуально нестiйкi юнi дiвчатка, схильнi до проблем iз алкоголем". Ну, вiн
майже так i позначав цiльову групу в Газетних оголошеннях про свiй
"рятiвний" телефон. Поки вони ридали йому в трубку, заливаючись шмарклями в
якомусь громадському телефонi-автоматi, вiн спокiйно смажив собi свинячi
котлети, парячись лише тим, що сухарикiв в одному мiсцi налипло забагато, а
в iншому фарш геть-чисто голий. Перевертаючи котлету на iнший бiк, вiн
попутно вирiшував, лишитися цiй дєвушцi жити чи ну її в курац. Мiг просто
сказати: "Знаєш, тобi лiпше померти" - i радив кiлька дiєвих способiв.
Головне, щоби та була юною i надломленою. Найразючiше квiти пахнуть тодi,
коли починають в'янути.
______________
* Палахнюк, Чак - американський письменник, автор низки культових
романiв, серед котрих "Fight Club", "Lullaby", "Survivor" etc.

Зрештою, шкiльному психологу тут взагалi було б зовсiм легко. Правда,
довелось би частенько змiнювати мiсце роботи, але що вже там... Аби душа
спiвала. Н-да, що це мене понесло?
Мiй малий дико вiдрiзняється вiд усiх iнших пiдлiткiв. Принаймнi менi
так невiдступно здається. Не буду вдаватися до пояснень чому.
Навiть коли у нас все на позiр добре, вiн нi з того нi з сього може
написати менi щось таке:

Пiду спати.
Завтра побачимося! Спишемося щодо того, як ми зустрiнемося...
Я дуже сильно люблю тебе, Трiшо.
I я певен, що ти мене любиш, мабуть, не менше.
Не знаю, що зi мною iнодi вiдбувається...
Якби ти мене не кохала, то тобi легше було б просто це менi сказати,
щоб я вiд тебе вїд'їбався, правда?. Таж ти цього неро-биш!:)
Тiльки менi смутно зрозумiло чому... Я маю на увазi, чому не скажеш це
щиро.