"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Пiрамiда (укр)" - читать интересную книгу автора

умовностi вiталень. А ось i вiн - бiовiзор!
Микола його не впiзнав. Минулого разу вiн бачив скуйовджену схему, з
якої в усi боки стирчали дроти, а зараз перед ним стояла висока шафа з
великим темним екраном. Перед шафою - кiлька крiсел. Оце й усе! Микола
помiтив, як Володя розчаровано заклiпав очима. Видно було, що вiн сподiвався
зустрiтися принаймнi з марсiянином...
- Прошу вас сюди, - десь за годину, коли гостi трохи спочили з дороги,
запросив Сергiй. - Не будемо гаяти часу. Отже, перед вами конструкцiя
бiовiзора, машини, що знiмає бiологiчнi струми з кори головного мозку i
вiдтворює уяву людини. Машина ще недосконала, ще важко працювати, бо вона
передає усю схему мислення. Щоб вiдтворити чiтку, зрозумiлу картину, слiд
думати дуже зосереджено. Людина, яка не вмiє контролювати свої думки, покаже
нам тiльки картину, на перший погляд позбавлену логiки... Ну, хто почне?
- Наш юний друг не боїться нiяких труднощiв, - сказав Микола. - Думаю,
що вiн не вiдмовиться почати дослiд?
Володя спалахнув. Очi його заблищали.
- Нi, я не вiдмовлюся! - гаряче запевнив вiн i вистрибнув з крiсла. -
Що менi робити?
- Передусiм знову сiсти на мiсце, - засмiявся Сергiй. - А коли я дам
команду, уявити, ну, хоча б отаке: як ти бешкетуєш у школi?
Пропозицiя Володi не дуже сподобалася. Вiн скоса подивився на батька i
сказав:
- Краще я думатиму про подорож до Великого Воза...
Тим часом Сергiй зняв зi стенда невеликий пластиковий прилад, вiд якого
до бiовiзора тягнувся довгий еластичний шнур.
Зовнi прилад нагадував шолом космонавта. Сергiй надiв його на Володю.
- Думай, - наказав вiн i ввiмкнув бiовiзор.
Екран миттю спалахнув.
...У синьому небi танув бiлий слiд зорельота.
Довгим просторим коридором з величезними свiтлими вiкнами йде космонавт
у скафандрi.
Ось вiн зупинився перед дверима з табличкою "директор" i нерiшуче
постукав, а потiм вiдчинив дверi.
- А, це ви, молодий чоловiче, - зустрiв його сухорлявий дiдок з пенсне
на носi. - Здається, тiльки вчора були батькiвськi збори.
Космонавт похнюпився...
Володя зморщився. Видно було, що з зорельотом скоїлося щось
непередбачене.
Володя насупився, намагаючись обминути цю несподiвану небезпеку.
...Космонавт у скафандрi стояв на зовнiшнiй оболонцi зорельота. Гострi
зiрки свiтили з космiчної темряви. Космонавт смикнув запобiжний трос,
перевiряючи його, i, рiшуче вiдштовхнувшись, м'яко стрибнув у простiр.
- Хiба личить пiонеровi стрибати з другого поверху? - наполегливо
цiкавився старий, дивлячись на понурого космонавта поверх окулярiв.
- Олексо Iвановичу, я бiльше не буду! - канючив нещасний пiдкорювач
Всесвiту.
- Ви не будете, iншi будуть, - не вгавав директор. - Ви подали поганий
приклад. Раптом якийсь першокласник подумає, що ви - герой, i вирiшить
повторити ваш подвиг?.. Стрибне з другого поверху i зламає ноги?..
- Нi, не можу бiльше! - розгублено мовив Володя i зiрвав шолом. Вiн був