"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Пiрамiда (укр)" - читать интересную книгу автора

* * *

I наказав йому фараон: "Ти маєш повернутися щасливо, минувши непомiтною
тiнню країну бедуїнiв. Ти маєш повернутися щасливо, подолавши всi небезпеки.
Ти маєш повернутися щасливо, вiддавши мої дари сонцеподiбним Синам Неба. Ти
маєш повернутися щасливо, дiзнавшись про таємницi їхнього житла-пареми. Ти
повернешся щасливо i будуватимеш житло богiв для мене". - "Слухаю i
пiдкоряюсь", - вiдповiв той, хто згодом образив фараона. I того ж дня вiн
вирушив у тяжку путь..."
Володар Єгипту, великий фараон Хуфу, уважно слухав старовинну легенду,
хоч його важкий погляд був спрямований у вiкно, де крiзь марево розпеченого
повiтря бовванiла панорама будiвництва найвеличнiшої пiрамiди.
Гострi гранi велетенської пареми ще не зiмкнулися на вершинi, але ця
пiрамiда вже зараз вражала своїми розмiрами i височiла над усiма iншими.
Будiвництво нагадувало гiгантський мурашник, верхiвку якого зрiзав
якийсь велет. Насип, який з усiх бокiв оточував пiрамiду i по схилах якого
раби тягли нагору величезнi брили, ще бiльше посилював це враження.
Хуфу знав, як видобувають цi величезнi брили, якi день у день все вище
пiднiмають його пiрамiду. У глибоких каменоломнях поблизу Мемфiсу на скелях
раби малювали контури майбутнiх кам'яних плит, потiм по цих лiнiях довбали
глибокi борозни i вганяли в них товстi сухi кiлки.
День i нiч поливали цi кiлки водою, щоб вони розбухли i розiрвали
скелю. Сонце сушило тiло, вапняковий порох роз'їдав легенi. Раби вмирали на
днi розжарених сонцем кам'яних колодязiв, але на їх мiсце наглядачi гнали
новi загони...
Маленький жрець з блискучою нафарбованою головою неквапливо читав
старовинний папiрус:
- "I тодi розлютилися Сини Неба. Вони спопелили острiв i знищили всi
кораблi, що насмiлилися вийти в море. Чорна хвиля розчавила корабель того,
хто згодом образив фараона. Але сам вiн врятувався. Страшнi днi переживали
тодi всi люди. Сонце затьмарилося i похмуро дивилося на землю. Нескiнченно
лив дощ, з'являлися новi гори, i рiчки мiняли своє русло. I сталося так, що
речi вiдмовилися слухатись людей, а людям нiде було жити. Але боги
змилувалися i припинили страшну зливу. Тодi в Та-Кемтi з'явився той, хто
ображав фараона. Та робив вiн це недовго. Хоробрi воїни схопили його.
Начальник майстрiв всепроникливого i мудрого Тота вiв слiдство ретельно, але
той, хто образив фараона, так i не визнав себе винним. I вiн загинув. Сама
згадка про нього загинула. Залишився лише пошкоджений папiрус з кресленнями
пареми - житла богiв. Така була священна воля його величностi".
Жрець обережно згорнув пожовклий папiрус i дбайливо заховав його у
коштовну скриньку.
- Першу пiрамiду збудував з дерева фараон Аха, - мовив вiн, несмiливо
здiймаючи очi на грiзного Хуфу. - Але злива, вiтри i спека зруйнували її.
Великий Джосер, що утвердив могутнiсть Та-Кемту, перший збудував її з
камiння. З того часу споруджено багато пiрамiд, та жодна з них досi так i не
злетiла до батька богiв - Сонця. I ще з тих лихих часiв залишилося
пророцтво, яке з поколiння у поколiння передають один одному раби. Нiби
настане час, коли багатiй засне голодним, а тi, що ранiше канючили його
недопивок, тi питимуть запашне вино... У кого не було хлiба, матимуть
амбари... Земля повернеться, наче коло гончарне: чорний люд заволодiє усiма