"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Мо¬ i чужi та¦мницi (укр)" - читать интересную книгу автора

спрута, вiн нi в кого не бачив.
- Я про це читав в однiй книжцi, - пояснив Боб. - У марсiян такi
величезнi i важкi голови, що вони пiд ними згинаються i нормально ходити не
можуть, а тiльки повзають, як немовлята. А на великi вiдстанi вони
пересуваються на спецiальних залiзних триногах. Марсiяни такi розумнi, що їм
навiть вчитися не треба. Я в тiй книжцi нiчого про навчання не вичитав. От
би менi мати таку голову!
- А як ми з ними порозумiємося? - запитав я. - Вони ж бо розмовляють не
по-нашому, а по-марсiянськи.
- Авжеж, - погодився Лесик, - це надзвичайно складне завдання. Його
слiд розв'язати ще на Землi.
Я подумав i сказав:
- А може, вони розмовляють i по-нашому i не по-нашому? Тодi б ми з ними
могли легко порозумiтися.
Боб дуже здивувався.
- А як це так можна розмовляти, - запитав вiн, - щоб i по-нашому i не
по-нашому?
Я ще подумав i вiдповiв Бобовi:
- А просто. Наприклад, так: вони говорять нашими словами, але
вимовляють не всi звуки, а тiльки голоснi. Коли ми говоримо: "Я iду в кiно",
вони говорять: "Я iу iо", От i все! Можна приголосними. Тiльки навряд щоб
марсiяни розмовляли на приголосних, бо їх без голосних важко вимовляти.
Лесик вмить опанував марсiанську мову i, як справжнiй марсiянин, мовив:
- Ое, ооо! Й еайо оуiи ои ооо!
Я подивився на Боба i побачив, що вiн нiчогiсiнько не второпав. Я
пожалiв Боба i запитав Лесика:
- Що ти сказав?
Лесик вiдповiв:
- Я сказав: "Оце здорово! Ми б негайно зрозумiли один одного!"
Я погодився з Лесиком i теж перейшов на марсiянську мову:
- А! Е уе оа оа.
Тепер Лесик подивився на Боба, йому стало шкода його, i вiн запитав
мене:
- Що ти сказав?
Я охоче переклав:
- Я сказав: "Так! Це дуже проста мова".
I раптом Боб теж заговорив по-марсiянськи, нiби щойно повернувся з
Марса.
- А ое, у и яа iа оа?
Я подивився на Лесика i побачив, що вiн нiчого не зрозумiв. Певно, Боб
говорив з жахливим акцентом.
Я пожалiв Лесика i вже збирався запитати Боба, що вiн сказав, та Лесик
пожалiв мене на якусь секунду ранiше.
Вiн запитав Боба:
- Що ти сказав?
Боб вiдповiв:
- Я запитав: "А може, у них якась iнша мова?"
Боб мав рацiю, хоч i видно було, що його злякали мовнi труднощi. Тому
ми бiльше нiколи не розмовляли по-марсiянськи: не можна ж весь час
перевантажувати товариша.