"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу автора

наважиться пiдiйти до крокодила?), а вранцi неквапом мiж страшних
крокодилячих зубiв кип'ятити на спиртiвцi мiцний мисливський чай.
Оце й усе.
Iнша справа - лови метеликiв.
Метелик - не пантера, не кашалот, не крокодил i навiть не лев. Щоб
успiшно вполювати метелика, аби не наполохати його завчасно, рекомендується
двiйко суворих правил. Пiд час полювання необхiдно: а) не рухатися, б) не
дихати. Хто порушить цi правила, впiймає хiба що гiрке розчарування. I знову
ж таки, щоб упiймати метелика, треба i рухатися, i дихати! Ото самi
спробуйте поєднати, що поєднати неможливо... Куди там усiм iншим звiрам!
Тепер вам хоч трохи зрозумiло, чому навiть вiдчайдухи-мисливцi, якi сам на
сам ходять на ведмедя i кладуть його на обидвi лопатки, на метеликiв нiколи
не полюють?
На метеликiв полюють завжди з благородною науковою метою, бо
промислової або господарської ваги вони не мають. М'яса з метеликiв не
заготуєш i сукнi не пошиєш! Треба бути неабияким ентузiастом, некорисливо
закоханим у науку, щоб вирушати на цi лови. I роблять це тiльки вiдомi
професори та академiки i ще маловiдомi дiти. Вони споряджають цiлi
експедицiї. Рушниць не беруть, так само, як i рогаток, а до зубiв
озброюються сачками на довгих легких держаках, англiйськими, найгострiшими у
свiтi булавками i спецiальними коробками iз скляним верхом, щоб було куди
ув'язнити барвистих, як квiти, бранцiв.
Але й це не допомагає!
Метелики живими не даються!
А якщо тобi повезло i ти ухопив живого, метелик все одно, тобi на зло,
пiдступно сконає у неволi. Доказом цього може слугувати хоча б той
незаперечний факт, що в жодному звiринцi свiту не побачиш клiтки з живими
метеликами! їх можна побачити хiба що в ентомологiчному музеї або у
шкiльному зоокутку. Та й то мумiфiкованими. Аж фараони у пiрамiдах
перевертаються вiд невщухаючих заздрощiв...
Ось про що дiзнався Павлусь на першому ж тогоденному уроцi, на малих
перервах i, само собою, на великiй. Тiльки й розмов було, що про метеликiв!
Знайшли тему! А все через що? Бо влiтку у пiонерському таборi поналовлювали
оцих нiкчемних комах i сьогоднi поприносили свої колекцiї до школи. Теж
менi - герої! Х-ха!.. Якби вiн, Павлусь, вiдпочивав у пiонерському таборi,
вiн би наловив ще й жукiв, а може, упiймав би в лiсi навiть їжака!
А так що ж виходить? Виходить, що всi герої, а Павлусь не герой, бо
всеньке лiто перебував на далекому степовому хуторi у бабусi, аж на
Херсонщинi, i метелики його найменше цiкавили.
Ще б пак!
Його цiкавили лiтаки, якi низько-низько шугали над неозорим степом i
тягли за собою бiлi шлейфи розпорошених мiнеральних добрив. Його вабили
зрошувальнi велети з двохсотметровими арматурними крилами, якi неквапливо
посувалися по борознi вiд обрiю до обрiю. З широких крил пiд сивим од спеки
небом на зеленi степовi хвилi невпинно струменiв теплий дощ, в якому
цiлiсiнький день купалася веселка. Його захоплювали двоповерховi кораблi
степiв - комбайни, якi один за одним справжнiми ескадрами гуркотливо пливли
степом, зсипаючи з цупких брезентових рукавiв невпинний золотий потiк зерна
в глибокi спини вантажних машин, прикрашених гарячими прапорами i червоними
транспарантами: "Хлiб - державi!".