"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу авторанаважиться пiдiйти до крокодила?), а вранцi неквапом мiж страшних
крокодилячих зубiв кип'ятити на спиртiвцi мiцний мисливський чай. Оце й усе. Iнша справа - лови метеликiв. Метелик - не пантера, не кашалот, не крокодил i навiть не лев. Щоб успiшно вполювати метелика, аби не наполохати його завчасно, рекомендується двiйко суворих правил. Пiд час полювання необхiдно: а) не рухатися, б) не дихати. Хто порушить цi правила, впiймає хiба що гiрке розчарування. I знову ж таки, щоб упiймати метелика, треба i рухатися, i дихати! Ото самi спробуйте поєднати, що поєднати неможливо... Куди там усiм iншим звiрам! Тепер вам хоч трохи зрозумiло, чому навiть вiдчайдухи-мисливцi, якi сам на сам ходять на ведмедя i кладуть його на обидвi лопатки, на метеликiв нiколи не полюють? На метеликiв полюють завжди з благородною науковою метою, бо промислової або господарської ваги вони не мають. М'яса з метеликiв не заготуєш i сукнi не пошиєш! Треба бути неабияким ентузiастом, некорисливо закоханим у науку, щоб вирушати на цi лови. I роблять це тiльки вiдомi професори та академiки i ще маловiдомi дiти. Вони споряджають цiлi експедицiї. Рушниць не беруть, так само, як i рогаток, а до зубiв озброюються сачками на довгих легких держаках, англiйськими, найгострiшими у свiтi булавками i спецiальними коробками iз скляним верхом, щоб було куди ув'язнити барвистих, як квiти, бранцiв. Але й це не допомагає! Метелики живими не даються! А якщо тобi повезло i ти ухопив живого, метелик все одно, тобi на зло, незаперечний факт, що в жодному звiринцi свiту не побачиш клiтки з живими метеликами! їх можна побачити хiба що в ентомологiчному музеї або у шкiльному зоокутку. Та й то мумiфiкованими. Аж фараони у пiрамiдах перевертаються вiд невщухаючих заздрощiв... Ось про що дiзнався Павлусь на першому ж тогоденному уроцi, на малих перервах i, само собою, на великiй. Тiльки й розмов було, що про метеликiв! Знайшли тему! А все через що? Бо влiтку у пiонерському таборi поналовлювали оцих нiкчемних комах i сьогоднi поприносили свої колекцiї до школи. Теж менi - герої! Х-ха!.. Якби вiн, Павлусь, вiдпочивав у пiонерському таборi, вiн би наловив ще й жукiв, а може, упiймав би в лiсi навiть їжака! А так що ж виходить? Виходить, що всi герої, а Павлусь не герой, бо всеньке лiто перебував на далекому степовому хуторi у бабусi, аж на Херсонщинi, i метелики його найменше цiкавили. Ще б пак! Його цiкавили лiтаки, якi низько-низько шугали над неозорим степом i тягли за собою бiлi шлейфи розпорошених мiнеральних добрив. Його вабили зрошувальнi велети з двохсотметровими арматурними крилами, якi неквапливо посувалися по борознi вiд обрiю до обрiю. З широких крил пiд сивим од спеки небом на зеленi степовi хвилi невпинно струменiв теплий дощ, в якому цiлiсiнький день купалася веселка. Його захоплювали двоповерховi кораблi степiв - комбайни, якi один за одним справжнiми ескадрами гуркотливо пливли степом, зсипаючи з цупких брезентових рукавiв невпинний золотий потiк зерна в глибокi спини вантажних машин, прикрашених гарячими прапорами i червоними транспарантами: "Хлiб - державi!". |
|
|