"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Космiчна халепа капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

взяти?
Я вже не кажу про те, що цi iнопланетнi заблуди жили з мирi з усiма
сусiдами. А потiм нi сiло нi впало подарували їм добровiльно i безкоштовно
унiкальний свiй винахiд - колесо. Отож колесо як генiальний винахiд явно
стратегiчного характеру вiдразу втратило свою секретну цiннiсть i його
довелося застосувати у мирному вжитку, а згодом поставити весь свiт на
колеса.
Так на планетi вiдбулася перша технiчна революцiя, а разом з технiчним
поступом збагатилася й культура мислення.
Нашi мужнi предки збагнули, що справжнi скарби мiстяться не в
князiвських скринях баронiв, не в потаємних схованках лютих розбiйникiв, а
на небi, на планетах далеких зiрок. Вони з жахом збагнули, якi убогi їхнi
знання. А на небi - мiрiади свiтiв з незлiченними скарбницями дивовижних
знань, що лежать напоготовi. Бери не лiнуйся!
I вiдтодi поколiння за поколiнням дивилися на таємниче колесо неба i
готувалися до його штурму, примовляючи:
- Ми добре знаємо, що нiчого не знаємо...
Нашi пращури з власного досвiду знали, що космiчнi скафандри нагадують
повне спорядження закутого в залiзо лицаря-панцерника. Саме ця символiчна
подiбнiсть їх i надихала.
I ось небо розiтнули двигуни Першої армади. Розпочався важкий, всiяний
тернами шлях до зiрок, до нових знань.
Знання - то сила!"


Роздiл 5. ТАЄМНИЦI КОСМIЧНИХ РАДIОЗОЙКIВ

На кухнi заклично засвистiв електрокавник. Пора за стiл.
Капiтан Небреха неквапом оточив себе димовою завiсою i трохи
хрипкуватим голосом сказав:
- Поки Азимут з неабиякою для студента наснагою давав хропака на всiх
без винятку лекцiях зi штурманського мистецтва (вiн умудрявся на "вiдмiнно"
засинати навiть на практичних заняттях), я теж, щоб не осоромитися перед
вiрним штурманом, вирiшив виконати одне з найскладнiших завдань, що свого
часу постало перед людством - розшифрувати сигнали, що сягають з безмежних
глибин Всесвiту. В цiй вiдповiдальнiй роботi менi нiхто не заважав: Азимут,
перевтомлений нiчним навчанням, удень вiдсипався.
Про труднощi, що чекали на мене, не варто й казати. Такi спроби були й
до мене, але нiкому не поталанило довести справу до переможного кiнця.
А спроб було, хоч греблю гати! Уявiть собi: за кожним новим винаходом
надсилали сигнал у Всесвiт. Та всi намагання розв'язати проблему як "туди",
так i "назад", виявилися марними. Ви, напевно, знаєте про тi даремнi
шукання, та коротко все-таки нагадаю.
Винайшли, було, прожектор i зрадiли: можна спiлкуватися за допомогою
свiтла! Наприклад, побудувати велетенську дзеркальну чашу, розташувати колом
по її вiнцях надпотужнi прожектори, сфокусувати їхнє свiтло всерединi чашi i
кинути промiнь у простiр. Мовляв, спiлкуватимемося азбукою Морзе. Але проект
було вiдхилено. По-перше, промiнь мав бути скерований в одну певну точку. А
звiдки вiдомо, що саме в цiй точцi живуть розумнi створiння? По-друге, аби
промiнь досяг хоча б планет Тау Кита, не вистачило б потужностi усiх