"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Космiчна халепа капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

пiд суцiльним зеленим дахом каштанiв, очiкуючи, коли штурман прийде до тями.
Нарештi вiн прогугнявив:
- Невже ви, капiтане, зневiрилися в моїх природжених здiбностях i
спишете мене за борт, користуючись послугами якогось iншого йолопа?
Чого тiльки не робить з людиною розпач? У запалi Азимут охарактеризував
себе так, як я нiколи в життi не наважився б цього зробити! Та хай йому
абищо!.. Адже ж в усiх iнструкцiях для космонавiгаторiв сказано: "Не
гарячкуй!"
Я нагадав йому це несхибне правило.
- Спокiйно, Азимуте, гальмуй! Давай-но лiпше вийдемо на трасу торованої
холодною логiкою думки. Зваж на той очевидний факт, що за час наших спiльних
мандрiв ти побував у сивiй минувшинi i мав честь завiтати в далеке майбуття.
Тож помiркуй, чи вiдповiдає твiй iнтелектуальний рiвень сучасним знанням? Ти
або вiдсталий анахорет, або ж гiгант думки, якого зрозумiють лише через
столiття. Я ж не хочу, аби на мого штурмана дивилися як на малоосвiченого
неука чи зарозумiлого на гiпотетичних химерах дивака.
Це була правдива, без усiляких казуїстичних пiдробок проблема. Коли я
виклав її, аж сам здивувався власнiй мудростi. А що вже казати про Азимута!
Хлопець тiльки розгублено вибалушив на мене очi.
- Що ж менi робити? - непевно промимрив вiн.
- Вчитися. Iди, мiй юний друже, до школи пiдвищення квалiфiкацiї
штурманiв. Там ти одержиш сучаснi знання...
- Знову за парту? Вiк живи - вiк учись? А коли ж я пiду у вiдпустку? Я
ж, капiтане, дня вiльного не маю.
- А хто нинi вчиться вдень! Тiльки вночi!
Азимут вжахнувся.
- Як уночi? А спати коли?
Його непiдробний переляк був цiлком зрозумiлим: Азимут любить поспати.
А вже як закимарить, то хоч стартуй над його вухом - не прокинеться!
- Спатимеш, Азимуте, на лекцiях, - розтлумачую йому. - Прийдеш в
аудиторiю - i вiдразу в м'яке, тепле лiжко...
- Хiба дозволяють спати на лекцiях?
- Не лише дозволяють, а й змушують це робити. А хто не хоче спати, тому
вводять снотворне, аби заснув вiдповiдно до навчальної програми. Тепер нi
слухати, анi розумiти не обов'язково. Вiд студента з посереднiми здiбностями
вимагають спати. Ото вiдiспишся досхочу мiсяць-другий, i, можливо, тебе
навчать розуму.
- Невже ввi снi? - схвильовано запитав Азимут, ще не вiрячи у своє
шкiльне щастя.
- Коли ж це я брехав?
Так я влаштував Азимута до школи. А оскiльки й сам не звиклий до
байдикування, тож i собi поклав завдання - набагато складнiше...


Роздiл 4. КОЛЕСО, ЯКЕ ПОВЕРНУЛО IСТОРIЮ

З щоденника космiчного пiрата:
"192 дня
року Першого умовного бортового часу.
Моя Сота армада прекрасно пристосована до глибоких наукових пошукiв та