"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

телесупутники i транслювала на екрани лише своє кольорове зображення. Хоч
яку програму ввiмкнеш, скрiзь бачиш комету! Тиждень це свавiлля терпiли. А
потiм розлюченi телеглядачi запропонували урядовi розкремсати бiдолашну
комету на сувенiри. Один такий уламок ви й бачили в мене...
Капiтан Небреха пiдвiвся i, кульгаючи, зарипiв на протезi до вiдерця з
фарбою.
- А таємниця походження пiвнiчного сяйва? - нагадав я йому. - А
загадкова поява Мiсяця?
Капiтан вмочив у фарбу квачика i спокiйно вiдповiв:
- А хiба ви самi не здогадалися? Мiсяць - це якась приблудна гiгантська
комета, що несподiвано потрапила у сферу тяжiння Землi, а пiвнiчне сяйво -
залишки її веселчастого хвоста. У часи моєї комети це було настiльки
очевидно, що правильних наукових гiпотез доходили навiть дiти... I хочу вам
порадити. Час ви маєте, то їдьте на далеку пiвнiч. Там побачите незабутнє
видовище - сяйво хвоста комети. I скажу вам, не перебiльшуючи, пiсля моєї
комети воно стало ще яскравiше: хвости, певне, з'єдналися...


Розповiдь сьома. ШТУЧНЕ ОКО МАГIСТРА КIМIХЛИ

- Як ви гадаєте, звiдки у мене взялося оце штучне око? - капiтан
Небреха пiдкинув на долонi розфарбовану скляну кульку.
"Справдi, звiдки воно? - подумав я. - Невже капiтан натякає на мене?" I
аж похолов вiд тiєї думки.
Ось чому я гаряче запевнив мiжзоряного вовка:
- Клянуся, це не я пiдкинув. Хiба ж я дозволю собi засмiчувати вашу
знамениту колекцiю сувенiрiв? - i з докором докинув: - Я ж не бешкетник, а
науковець...
- А я вас i не звинувачую, - заспокоїв мене капiтан. - Я просто питаю,
чи не знаєте ви часом, звiдки воно взялося?
У вiдповiдь я тiльки красномовно знизав плечима.
- Авжеж, - спокiйно зазначив Небреха, - iсторiї його нiхто не знає.
Навiть Азимут. Бо пригода, пов'язана з цим оком, сталася ще до того, як я
зарахував хлопця у штат екiпажу на посаду штурмана. Але що найцiкавiше -
якби я тодi виявив зайву допитливiсть i забарився на екскурсiях, магiстр
Кiмiхла неодмiнно викинув би око на смiтник, як нiкчемний непотрiб, або ж
без слiду розчинив в якомусь iз своїх жахливих реактивiв. I якби я пiсля
того зажадав будь-що заволодiти цим унiкальним сувенiром, менi довелося б
чекати слушної нагоди рiвно десять рокiв...
З магiстром Кiмiхлою я познайомився на планетi Тiлетас, що обертається
навколо одного з свiтил сузiр'я Персея.
Це, скажу я вам, чудова планета, її аборигени надiйно приборкали погоду
i, зрозумiло, утворили на всiх широтах сталий райський клiмат. Перiодично,
суворо за графiком заздалегiдь запланованих трансгалактичних вiдкриттiв вони
вирушали у космiчнi мандри до зiрок своєї системи, щоб виявити навколишнi
планети i налагодити торговельний та культурний обмiн з нововiдкритими
свiтами. Окрiм того, їхнi вченi дослiдили механiку тяжiння, i вiдтодi
щасливi жителi планети мешкали у казкових, легких, мов пух, будiвлях, що
велично ширяли над розкiшними лiсами i луками.
Передусiм я завiтав до Головного управлiння всепланетного об'єднання по