"Катря Гриневичева. Шоломи в сонцi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

суходольний теребiж i урочища.
З втiшною самопевнiстю Ясиня взяла книгу на колiна й вiдчитала умiло:
- И - 3 - Б - О - Р - Н - И - К.
Букви були великi, гострi, писанi уставом, деякi виведенi подвiйними
лiнiями. Тлом для них був прозорий, схiдний орнамент. "Зачала" роздiлiв
творили овальнi медальйони, у яких незвiсний артист зобразив Мойсея з
Господнiми скрижалями, Йосифа, як да║ себе пiзнати братам, Рут з оберемком
пшеницi на багачевiй стернi...
Ясиня любувалася хлилю рисунком поодиноких букв, опiсля ж доволi гладко
прочитала:
- О чте - нiй... книг.
Поволеньки, з працьовитою надумою, як бджiлка, що збира║ скарб меду з
квiток, вона лучила знак зi знаком; на ┐┐ щоки виступили теплi рум'янцi,
грудь хвилювала.
А там, у нутрi першо┐ велико┐ букви, у надписi, свята Анна у
двокольоровiй грецькiй шатi держала в обiймах молодесеньку Богородицю i
повагом водила пальцем по сувою письма, навчаючи ┐┐:
- Добро ║сть, брати║, почитанi║ книжно║, паче всякому христiяну...
Стрiчки святих глаголiв, нанизанi густо бiля себе, пахли далекими
часами, нiби в'янь лiсового зiлля:
- кгда чтеши книги, не тшти ся брьзо иштишти до другия главизни,
поразоумiй, што глаголють книги, трижди обраштая ся о ║диной главизнi...
Кожнiське слово, працьовито пiдчеркуване пальцем, Ясиня здобувала з
радiсним трепетом серця, нiби герой, що бере копi║м озбро║не мiсто. Але
пiсля трето┐ стрiчки письма всi сустави стали у не┐ лiниво болiти i вона
обезсилiла, як нав'ючений тягарем мандрiвник, що довго волiк ноги крiзь
сухi пiски.
- Красота воiну оружi║ i кораблю вiтрила, тако i праведнику почитанi║
книжное...
Ще хвилю кiновар, сепiя й золото мерехтiли перед Ясинею мов усмiх
чи┐хось повних, побожних уст, мов мудре свiтло зiниць незнаного аскета, те
саме, що хижо й солодко жеврi║ в шлiфованому агатi. Вiдтак сторiнки
лопотливо упали на себе й кутом приспаних очей Ясиня доглянула ще фiнал
почитанiя, витязьке алилуя мистця:
- "Радует ся кормчiй в отишье пристав, и странник в отечество сзое
пришед, такоже радует ся й книжний списатель, дошед конца книгам..."
Полискливi окiвки навколо скринь, божник в сухозолотицi й барвiнковi,
грубi рiзьби полиць пропали у тьмi доразу. Тiнi дерев застигли в мiсячнiй
тишинi, як казки. Анi листочок не шевельнув, ¾ анi листочок...
Ясиня спала.



IV. СОВИ, ЛИЛИКИ, КЕРТИЦI

"Допоможи, Боже, куну вбити,
Аби свашеньцi шубку вшити,
Щоб була шубонька тепленька..."
(з нар. пiсень)