"Олесь Гончар. Прапороносцi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Мiст, перегорiвши, з гуркотом повалився в воду.
- Ми палимо за собою всi мости, - каже Чернищ.
- То не ми, то фрiц, - заперечу║ Сагайда. - Фрiц нетямиться, дума║, що
без мостiв не доженемо. А наш Iван i через пекло пройде.
Брянський уважно дивиться вперед на тiсну щiлину шляху, в яку вповзають
вiйська.
- Сюди, в цi Альпи, можна лише наступати, - каже вiн. - Вiдступати
звiдси неможливо. Це було б цiлковитою загибеллю для всiх нас. Але тому,
що ми вiдступати не дума║мо, -хрипко смi║ться вiн, - то й рвемося все далi
в цi кам'янi катакомби.
Далеко в головi колони заторохкотiли пiдводи. Торохкотiння все
ближчало. I ось перед Брянським, Сагайдою та Чернишем загомонiли колеса, i
конi пiд ними самi перейшли на рись.



XIV

Фронт щодалi глибше входив у гори. Почалася система численних гiрських
хребтiв. Вже не один такий хребет перевалили вiйська. Збитий з висот,
противник вiдкочувався в глибину гiр.
Полки стали на дньовку.
Черницi i Брянський лежали в садку на вигорiлiй травi. Брянський
дiставав iз сво║┐ планшетки якiсь схеми i записи з формулами, пояснюючи ┐х
Чернишевi, явно задоволений тим, що Черниш його розумi║. Над ними
розкинула крислатi вiти чорна обгорiла яблуня, на якгй дивними здавалися
плоди, що висiли, мов на новорiчнiй ялинцi. Вони були зовсiм попеченi в
полум'┐ пожежi.
Неподалiк ще тлiла кучугура попелу, i тiльки уцiлiлий комин, бiлiючи
серед нього, свiдчив, що вчора тут стояло людське житло.
Останнi днi не да║ дихати авiацiя противника. Бомбить гiрськi шляхи,
бомбить села, де вiйська зупиняються на перепочинок. Тодi дороги й садки
на┐жуються стволами зенiток.
Це вже справжня Трансiльванiя. Типова картина: село з усiх бокiв
оточене пасмами безплiдних гiр, i тiльки в цьому котлованi буяють ряснi
сади, городи, виноградники. Напередоднi це село бомбили, i згарища й досi
дим-ляться.
- Надсилай оцi сво┐ мiркування прямо в наркомат, - радить Черниш
Брянському. - Там, я певен, ┐х обов'язково вiзьмуть до уваги при складаннi
нових настановлень.
- Менi зда║ться, - говорив Брянський, - що цi спостереження я
обгрунтував досить переконливо. З математичною точнiстю. Адже нашi
мiномети - порiвняно новий тип озбро║ння, i природно, що вогневi
можливостi ┐х ще не повнiстю дослiджено. Мiномет ма║ велике майбутн║.
Вiзьми хоча б "катюшi" - найкращi сучаснi мiномети... Да, так ти згоден?
Побудований таким чином, як це я пропоную, огонь трьох мiнометних рот
полку обов'язково накрива║ траншею противника i не да║ йому змоги пiдняти
голову. Тут жодна мiна не ляже марно. Нашi стрiльцi можуть смiливо
кидатись на перший пояс оборони...
До них пiдходить Сагайда. Сьогоднi тут, на зупинцi, батальйон одержав,