"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу автора

За сим Бен╕дьо подякував громадi за послухання i злiз iз каменя.
Почався шум i гамiр мiж рiпниками. До Бенедя тислися рiпники, щоби
стиснути його за руку, глянути йому в лице i голосним, щирим словом
подякувати за добру раду.
Мiж тим робiтники швидко згодилися вибрати за двох других касi║рiв
Прийдеволю i Сеня Басараба.
- Дяку║мо за вибiр i за вашу добру вiру! - гукнув Сень до громади. -
Постара║мся добре послужити нашiй загальнiй справi! А тепер, хто що може,
прошу скинути по центовi, по два, щоби наша каса вiд початку не стояла
пусто!
- Гурра! По центовi до каси! - закричали робiтники.
- Скидайте кождий по центовi, але кождий, - сказав Матiй, - то таким
способом, порахувавши, будемо знати, кiлько нас ту ║!
Пристали й на то, i коли зiбрано грошi, начислили 35 ринських.
- Пiвчверта тисяча нас зiйшлося! - крикнув Сень Басараб. - В касi нашiй
тридцять i п'ять ринських! А чи тяжко нам прийшло скинути тiльку суму?
- Що то за сила - громада! - говорили мiж собою рiпники. - Добре то
якийсь сказав: "Громада плюне по разу та й одного потопить!"
Гамiр змiгся, але був се вже не понурий, тривожний гамiр прибито┐
безрадно┐ маси; се був веселий гамiр пчiл, що i для них настала весна, i
зацвiли цвiти, i ожила надiя щасливiшого життя.
XI
Дiла йшли дуже добре. Леон Гаммершляг ходив, землi не дотикаючи з
гордостi i радостi. Все йому удавалося щасливо, i хоть се був тiльки
початок головного дiла, то вже той початок вiщував добре про вдачу
цiлостi. I так поперед усього вiд "Восково┐ спiлки" з Росi┐ Леон одержав
ось яку звiстку: "Постачайте церезин, коли можна, ще й перед контрактовим
термiном. Спiлка уладила щасливу штуку. При помочi, зна║те, звiсних
тутешнiх способiв нам удалось заключити з св. синодом контракт на доставу
церезину до церквiв православних. 100 000 кавцiй зложено. Ждемо вiд вас
вiстi, коли буде готов перший ладунок".
Прочитавши тоту звiстку, Леон мов на крила пiднявся. Значиться, дiло
угрунтоване мiцно i тривко. Вiн зараз же за тим рушив до Борислава, щоб
поглянути, як сто┐ть будова фабрики. По дорозi вiн дуже бiдкував, що
будова ще аж через тиждень ма║ бути готова i що не можна так-таки вiд
завтра зачати фабрикацi┐ воску. Що цiла тота фабрикацiя була, властиво,
контрафакцi║ю, обманством, - про се Леон анi крихти не думав. Почуття
справедливостi було у нього взагалi дуже неясне, а вже ж того почуття, що
iснуючi устави i приписи державнi обов'язують в чiм-небудь усякого
горожанина, сього почуття у Деона, як i взагалi у наших жидiв, ледве чи
був i-слiд який-небудь.
За уладжуванням усяких бiжучих дiл в Дрогобичi, особливо за клопотами
при аакупуваннi сирого воску земного вiд рiзних дрiбних властивцiв, Леон
уже бiльше як тиждень не заглядав до Борислава i не знав, що i як там
дi║ться. Вiн у всiм поклався на Бенедя, переконавшися вже попереду, що
дiло сво║ вiн робить совiсно i добре. Але як же здивувався Леон, коли,
при┐хавши до Борислава, побачив, що при новiй будовi робiтникiв нема, крiм
кiлькох, що докiнчували побивати дах; i коли Бенедьо вийшов супроти нього
з заявлениям, що його дiло вже скiнчене, будова вповнi готова i оста║ться
тiльки йому оглянути все доочне i вiдпустити його, Леон сам не знав, що й