"И.Ф.Драч. Крила (Укр.) " - читать интересную книгу автора

Одiйшов мiй вiтчим Гордiй,
Охолов трохи, витер пiт,
Взяв на вiз мою матiр тодi -
Мала я появитись на свiт.
Хльоснув вiжками сiрих кляч,
Вйокнув хижо з туги грудей
I рвонув, хоч ти сядь та плач,
У лiкарню крiзь осуд людей.

Хто я? Ти допитуєшся, хто я? В нас такi бакаї на дорогах, такi вибоїни,
нiякi подушки мамi не помогли - вона ось-ось вже розродиться, так батько
гнав коней до мiстечка - хоч би кушарку, хоч би бабу-повитуху, та тiльки
стернi кружалом ходили мамi перед очима. Ось вже i залiзнична колiя, батько
ошалiв - поставив воза на шпалах перед поїздом i пужалном спиняв його - так
мама розповiдає. Вона i досi не певна, чи батько думав про те, що сталося
потiм, чи просто хотiв покiнчити з усiм своїм собачим горем одним чоловiчим
махом, обнiми мене, рiдний, випий з мене пам'ять мою й не мою.
Поїзд став. Матюкавсь машинiст.
Йшли в портупеях - гравiй скрипiв.
Батько на возi на повен зрiст:
"Баба родить", - до них захрипiв.
Сипонули з вагонiв шквалом бiйцi
В бинтах, без бинтiв, чуби й голомозi,
У кожного лють горить в кулацi,
Таж боєць однорукий стоїть на возi.
"Баба родить", - плаче й кричить,
Пужалном сиву сльозу знiмає.
Демобiлiзований натовп мовчить,
Баба на возi у муках мається.
Прорвало нарештi - лiкар вже тут.
Бiжать санiтари - бiлi халати.
Найзвичайнiсiнька з мирних скрут -
Регочуть i плачуть мирнi солдати.
"Баба родить", - поїзд увесь
Захлинається притьмом пригодою.
I хрумкають конi мирний овес
З лагiдною погордою.

Хто я? Ти допитуєшся, хто я?
I коли я з'явилась на свiт, батька Гордiя фронтовики кидали вгору i
знову ловили в руки, пiдкидали i ловили, вiтали, а вiн i ридав, i кусався, i
смiявся з розпуки, а мати блаженна була i насторожена, а конi рвонули од
рику паровоза, i коли зник отой поїзд за обрiєм i помахав менi бiлою
хустиною, - я вже отодi в сповиточку добре знала, що отой поїзд - це мiй
хрещений батько. А вiтчим Гордiй, то купував менi блакитнi кiсники, то бив
мене п'яними кулаками, аж поки я не втекла голiсiнька в технiкум. Хто я? Ти
питаєш, хто я? Не питай - обнiми мене...

III