"И.Ф.Драч. Крила (Укр.) " - читать интересную книгу автора

Стояла викликом для всiх -
Його любов? пригода? доля? -
Ловила в рукавички снiг.

Його розвергана темниця
За ним вже простягала дно.
Стояла жiнка-таємниця
З життям запеклим заодно.

У мить оманну, мить гортанну
День ледь фiалками запах,
А снiг летiв i вже не танув
На одцiлованих губах...

ЖIНКИ I ЛЕЛЕКИ

Жiнки iнакшi в серпнi. Всiм iнакшi.
I дим в очах вже туманець - не чад.
Звiваються слова, як дим, мiзернi нашi.
Пiзнай себе в очах - в безжальностi свiчад.

Лежать вони в пiсках. На хвилях. Поролонах.
Пругкi i юнi. Вицвiлi й старi.
I тулять бiлий свiт в безтямностi до лона,
I кожен погляд губиться в зорi.

Щось лiтом сталось. Щось i не свiтилось.
Хтось був. Когось нема. Серпанок серпня є.
Вже серпик мiсяця зжинає те свiтило,
Що їм в жагучi чоловiчки б'є.

Ще й цi лелеки дивноперим шумом
В летючiм танцi затопили пляж -
У небесах вони зависли нiжним сумом -
Прощальний i зачаєний вiраж.

Лелеки над жiнками. Незвичайнi
Лелечать кола. Губ гiрка зола.
А чом у тебе очi, чом такi зачаєнi,
Ти ж не лежиш - летиш, я чую шум крила.

Ця дивна злагодженiсть i небес i долу -
Лелечих вогких крил, жiночих бiлих рук.
Куди ж тебе несе, таку золоточолу?
Усi жiнки летять. I свiт летить навкруг.

Там у пiсках небес лежать собi лелеки,
А тут жiнки летять у вирiй всi як є,
I клекiт їх, жiночий дивний клекiт,
За серце дивним щемом дiстає...