"И.Ф.Драч. Крила (Укр.) " - читать интересную книгу автора

Розпаношиться нiч петрiвчана
Чадом розпачу й димом проклять -
З пекла ночi до сивого рана
Груди люто з Погонi болять.

Може, все, що мене обiмшило, -
Лестi зашморг, достатку шлея?!
Тож мечем харалужним, не шилом
Бий мене, щоб отямився я.

Витни гидь мою, вижери жаром,
Прокопить, прогрими, протопчи -
Пiд твоїм громопадним ударом
Я здригаюсь i стогну вночi!

Є потреба нещадних очищень:
Прагнеш бути - буття розiпни.
А Погоня все ближче i ближче
Десь з безоднi душi, з глибини.

Сива збруя. Запiненi храпи.
Б'ють ломами копит вiчний лiд.
Це б коня менi, i на коня би,
I за ними, за ними б услiд

Запропасти, пропасти в тих конях -
Сам себе хто й коли здожене?!
Стародавньої Литви Погоня
I батожить, i смужить мене...

1) В старому Вiльнi на мурi Гострої Брами висiчено герб - воякiв ва
стрiмких конях. Герб цей мiсто отримало ще за часiв Великого Князiвства
Литовського, i зветься вiн - Литовська Погоня.
Найуславленiший патрiотичний вiрш Максима Богдановича спонуканий цим
гербом.

БАБУСЕНЦIЯ

Ой оце чудне дiвчатонько, ой-я,
Щосуботоньки їде з мiстонька
До бабоньки, до бабусеньки, ой.
Лишає свої iнфузорiї-туфельки,
Скидає свої лакованi туфельки,
Одягає куфайчатко порване, ой-ой-оєчки.
У бабцюлi, у бабусеньки, ой,
Взува старi чоботи-шкарбани,
Бабчинi чоботи-чоботищеньки.
Наносить води повну балiю -
Ще вiдро, ще вiдро, ще вiдеречко,