"И.Ф.Драч. Крила (Укр.) " - читать интересную книгу автора

I тiльки втомився хреститися батюшка
За сотим ударом, сто першим посвистом,
I тiлька рука у ката зомлiла,
I тiльки сонце ослiпло вiд поту,

I тiльки в маленького хлопчика русого,
Гей, замурзаного,
гей, засмальцьованого,
Маленька сльоза собi по щоцi,
А вiн її стер кулачком та й порепаним.

Встав Кармалюк. Намочив сорочку.
Сплюнув. На вiтрi повiв плечима,
Гей, на вiтрi, на долiшньому,
на подiльському,
Гей, на вiтрi,
на кривавому та й вiтрищi.

Та й натяг Устим на плечi посiченi
Тюремну сорочку, в дiжi намоклу,
I величезна макова квiтка кривава
Зайнялась на плечах, гей, спалахнула.

Та маленьке дитя, найменше, як макiвка:
"Мамо, я хочу такої льолi, - сказало. -
Я хочу льолi червоної, мамо,
та й льолi,
Такої льолi, як в того дядi, ой, льолю!"

I простягло рученята замурзанi
До побитого сонця, до сонечка,
I рота солдатикiв, гей, муштрованих,
Дивилася на Сибiр, на схiд сонечка.

I стер Кармалюк свою першу сльозу,
Першу сльозу на сто першiм ударi.
I тiльки замурзаний хлопчик кричав:
"Мамо, я хочу льолю червону,
ой мамо, хочу!"

РЕКВIЄМ ПАВЛОВI ТИЧИНI

Закочувалось за вечiрнiй пруг
Тичинине золотооке сонце...
Вiн ще не знав про це,
а вже Вона ходила
Навшпиньках по його кiмнатi-хатi,
I до книжок принюхувалась ласо,
I вже косу поставила на покутi,
Ледь брязнувши, ледь хряпнувши кiссям...