"И.Ф.Драч. Крила (Укр.) " - читать интересную книгу автора

Прийде Корупчиха, розв'яже вузлик,
Як насняться менi сни солодкi з калиною,
Прийде Корупчиха, зав'яже їх у вузлик.
Дуже журиться баба Корупчиха в могилi,
Руки їй склали, не може зав'язати вузлика.
Я не вiрю у скатерки-самобранки,
Вiрю у вузлики баби Корупчихи.
Сам їх бачив, сам їх розв'язував
I зав'язав їх навiки у пам'ятi.
А Корупчиха бiлою хустиною запиналася,
Вузлика пiд шию нiколи не зав'язувала.
А ховали її у позиченiй хустцi,
Бо свої вона у вузлики пов'язала...

БАЛАДА ПРО СТУПУ

Гула, гуркотiла, двигтiла епоха,
Жила в епосi тiтка Мартоха...
Епоха петлi зривала з дверей,
Жив в епосi дядько Варфоломей...
Якi ж хуртовини, хурделi, хуртечi
Впали на їхнi розгупанi плечi!
Вже десь аж на днi i не дивляться в очi
Мартошинi трудоднi, Варфоломеєвi ночi.
Та внукiв зростили. Вже правнукiв ждуть.
Вже сонце холодне. Вже сиве, як ртуть.
Синиця на груди шибку взяла,
Допався i я до свойого села,
Усе розтрусив на великiй дорозi,
Стою на святому на сивiм порозi,
Хвилини завмерли. Стоять. Не течуть.
Старенькi сидять i кутю товчуть.
В кутi на ряднинi, де сохнуть полiна,
Старi возсiдають в чотири колiна.
Дивлюсь - то не ступа, а гiльза нiмецька,
А в гiльзi - пшениченька наша незлецька,
А роки-мороки даються взнаки,
I прiють старi у чотири руки!
А роки-мороки у прiрву летять,
А в мiдi горять щирозлота кутя,
А роки порвали вже тисячу шлей,
I гупає в гiльзу дядько Варфоломей,
I гупає в гiльзу тiтка Мартоха,
I дзвонить та гiльза, як цiла епоха.
Гула. Гуркотiла. Пропала як мить.
Стовклася у ступi. Лиш пам'ять дзвенить.

БАЛАДА ПРО КОБЗАРЯ
ХВЕДОРА ХОЛОДНОГО