"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора Його вигнали з мо║┐ i сестрино┐ квартири нiмцi i навiть сильно побили,
так сильно, що вiн довгий час ходив i увесь синiй од побо┐в. Його було пограбовано, обкрадено i вигнано на вулицю. Батькове життя - це цiлий роман, повний iсторичного смутку i жалю. 5/ХI/ 1943 Розпочну я краще писати новий сценарiй про народ. I не буду я його писати нi про дважди геро┐в, нi про трижди зрадникiв, нi про во:дiв, що самою присутнiстю сво║ю вже прикрашають твiр i збуджують надi┐ постановщикiв на безапеляцiйнi путеводнi сентенцi┐, а напишу я сценарiй про людей простих, звичайних, отих самих, що звуться у нас широкими масами, що понесли найтяжчi втрати на вiйнi, не маючи нi чинiв, нi орденiв. Напишу, як ┐м жити i що робити i як i що думати, щоб краще жилося по вiйнi по закону божеському i людському. Дiя почина║ться поверненням на ру┐ну родини. 6/ХI/ 1943 Укра┐на поруйнована, як нi одна кра┐на в свiтi. Поруйнованi й пограбованi всi мiста. У нас нема нi шкiл, нi iнститутiв, нi музе┐в, -аi бiблiотек. Загинули нашi iсторичнi архiви, загинуло малярство, скульптура, архiтектура. Поруйнованi всi мости, шляхи, розорила вiйна народне господарство, понищила людей, побила, повiшала, розiгнала в неволю. У нас нема майже вчених, обмаль митцiв... 11/ХII 1943 пiсень. Так було при║мно записувати. Просто сльози наверталися од радостi чи зворушення. Колядки мати наспiвувала. У не┐ лишився чудесний слух. Вона потонула у спогади дитинства i проспiвала менi п'ять пiсень улюблених свого батька, а мого дiда, ткача Ярмоли, що дуже любив спiвати було за сво┐м верстатом. "Ото було тче i так спiва║, тiльки човник бiга║.У Л часом спiва║-спiва║ та й заплаче, ┐й-богу, правда". Мати розповiла менi, як позаминуло┐ зими, вигнанi нiмцями, зимували вони з батьком десь на Бессарабському ринку в темнiй холоднiй кiмнатцi в якiйсь пiдозрiлiй квартирi базарникiв-циякiв. В нiч рiздвяну батько, згадавши, очевидно, молодiсть свою, дитинство усе сво║, одним словом, життя, попросив матiр заспiвати йому колядок. Мати почала, спiвати. Згадав батько, слухаючи старечий голос матерi, молодi сво┐ лiта, рiздво дома, кутю, пiснi, гостей, колядки - увесь згинувший у небуття на┐вний i прекрасний свiй свiт, почав тихо плакати. Раптом одчинилися дверi. Сусiди п'яненькi, почувшi┐ материн спiв, прийшли запросити старих на колядки до себе. - Нi, не пiйдемо. Так ми й не пiшли. 21/ХI/ 1943 Починаю негайно й уперто правити "Укра┐ну в огнi". Зараз менi починав здаватися, що я зробив велику помилку, що погодився з ... редакцi║ю "Знамени" друкуватися. По сутi кажучи, ця ... редакцiя вирвала у мене сценарiй, бодай ┐й добра не було. Безумовно, був правий Щербаков, радивши |
|
|