"Олександр Довженко. Повiсть полум'яних лiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

_Мандрика_! кдина несподiвана нагода. Тонюсiнька соломинка, за яку,
можливо, зможе вхопитись, попросити, настрахати, пригрозити. Ось вони,
дверi його квартири. Яке щастя: в коридорi нiкого!
I тут на порозi став Мандрика.
- Гордiю Iвановичу!.. Павловичу...
Пiзнавши скорiш з голосу, нiж з вигляду, Грибов-ського, переляканий
Мандрика швидко зачинив дверi перед самим носом бандита.
- Вiдчинiть!
- Пропав! Боже мiй... - жахнувся Мандрика. - Е-е... Я вас не знаю!
- Гордiю Степановичу, ради бога!
- Я не знаю вас!
- Це я!
- Е-е... Не знаю!
- Грибовський!
- Не знаю. Я з вами незнайомий! Це провокацiя! Слухайте, я зайнятий!
- Вiдчинiть дверi! Чу║ш!? Дверi вiдчини, уб'ю! - засичав Грибовський i,
рвонувши що було сили, вiдчинив дверi. Вiд сильного ривка Мандрика, що
держався за ручку, вилетiв у коридор. Але не вдалось Грибов-ському
вскочити в кiмнату.
- Громадянине, зупинiться, - почувся спокiйний жiночий голос.
Грибовський озирнувся - Уляна.
Тодi, зiбравши всю силу волi, вмiння прикидатись, набуте за довгi роки
блукань по свiтах, вiн раптом випростався й, раптово заспоко┐вшись нiби,
чемно вклонився, заговоривши французькою мовою:
- Даруйте ласкаво, мадемуазель, я не розумiю, що ви сказали. Я не знаю
вашо┐ мови. Ви мене зрозумiли?
Потiм вiн додав кiлька слiв ламаною росiйською мовою:
- Же сю┐ франсе... Я Францiя... Де Голль, де Голль. Бiтте, немножка
вада, пжалюста.
Це було сказано з такою артистичною переконливiстю, що не тiльки Уляна,
а навiть Мандрика пiддався сумнiвовi, що перед ним сто┐ть нiмецький агент,
який щойно називав його на ймення. Вiн подумав, що йому причулось.
Грибовський помiтив удачу i вмить повiрив у рятiвну брехню. Перед
вчителями стояв немолодий вже француз у нiмецькiй формi, "жертва фашизму"
з розбитою фiзiономi║ю, геть запухлими очима, якого i не впiзнати! Вiн був
дуже щасливий. Вiн хоч i завтра готовий воювати проти нiмцiв у лавах
Францi┐... Ах, цi нiмцi, отi дикi мадьяри! Та вiн!..
- Нечиста сила! Таж це вiн i е! Антонiна, увiйшовши, вiдразу впiзнала
Грибовського.
Суд над зрадниками Батькiвщини й катами народу вiдбувався в будинку
цi║┐ ж школи. Уважно оглянули всю нiмецько-фашистську групу
вiйськовополонених.
Серед них впiзнанi були Курбацький, ще один бандит i навiть комiсар фон
Шредер, що навiв жах на зсю округу.
Головував на судi вiйськюрист першого рангу Петро Самiйлович Величко.
Головним обвинувачем вiд народу призначили Iвана Демидоаича Орлюка. На
вiдмову Орлюка виступати в такiй вiдповiдальнiй ролi через молодiсть та
брак житт║вого досвiду голова райради Демид Сорока еаявив на загальних
зборах:
- Товаришi, в наше село прийшла слава. Славу цю нам принiс вiдомий