"Олександр Довженко. Повiсть полум'яних лiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Слухайте, дiти, сьогоднi великий день. Нашi вiйська очистили
Батькiвщину й б'ють ворога на його територi┐. Сьогоднi в нас не буде
навчання. Ми поговоримо про те, що ми робитимемо, коли виростемо.
- Тарас теж убив двох фашистiв, - сказала Настя.
- Трьох.
- Який Тарас?
- Бовкун! - пожвавiшали школярi, показуючи на мiцного, як горiх,
хлопчиська Тараса Бовкуна.
- Тарасе, це правда?
- А!.. Мадьяри були, - дiловито сказав Тарас.
- Вони вбили нашого батька, i його батька, й дiда, й Гальку, а Тарас
повбивав ┐х, - сказала Настя. - Я тепер, коли виросту, буду Тарасова.
- Ото не бачив, - махнув рукою Тарас i вiдвернувся.
- А я, коли виросту, теж вбиватиму фашистiв, - сказав зовсiм ще малий
школяр.
- Так, - замислилась Уляна. - А ти чого хочеш? - запитала Уляна
дiвчинку.
- Я хочу рятувати поранених. Я сестра-жалiбниця.
- А я хочу хлiба.
- Так. Ти?
- I я хлiба.
- Ти?
- Я хочу автомат.
- А менi плакати хочеться i ┐сти хочеться.
- А ти?
- А я хочу, щоб батько мiй i дiд повернулися з вiйни а орденами. I хочу
спати в хатi.
- А ти, Гупало?
- Я? Менi б тiльки швидше вирости, - я ┐м тодi покажу, - сказав
поганенько вдягнутий хлопчик i гидко вилаявся.
- Не смiй лаятись. Це соромно й гидко.
- Вiн самогон пив.
- Вiн уже був п'яний. I курив сигарети.
- Ти був п'яний?
- Був гетрункен драй маль.
- Бiльше не будеш?
_- _Не буду... Менi б лише вирости.
- Я знаю, щоб скорiше вирости, треба спати. Менi баба казала, що я
росту ввi снi. Це правда? - спитала цiкава Настя.
- Правда.
- А Вася Ступак женитись буде.
- Я сам скажу.
- Ти хочеш одружитись, Ступак?
- Думаю, - тихо сказав Василь Ступак i подивився на вчительку. Було
щось зворушливе в особливому виразi його не по-дитячому вдумливих
темно-сiрих очей.
- Скiльки от живу на свiтi, нiколи не думав, а зараз думаю.
- Але ж ти малий ще. Скiльки тобi рокiв?
- Тринадцятий. Полiца┐ батька вбили. А матiр повiсили потiм. Так баба з
переляку померли, а дiвчата - одна в Нiмеччинi, а друга хтозна-де. А на