"Александр Афанасьев. Народные русские сказки, Том 1 " - читать интересную книгу автора

нiжку". - "Одну можна". Вiн i положив, да од'їхавши немного i просить, щоби
iще одну положить. "Не можна, братику! Боюсь, щоб ти саней не зламав". -
"Нi, сестричко, не бiйся!" - да i положив другую нiжку. Тiлько що од'їхали,
як щось i трiснуло. "Бачиш, вовчику, уже i ламаєш санки". - "Нi, лисичко! Се
у мене був орiшо'к, так я розкусив". Да просить оп'ять, щоб i третю ногу
положить; лисичка i ту пустила, да тiлько що оп'ять од'їхали, аж щось уже
дужче30 трiснуло. Лисичка закричала: "Ох, лишечко!31 Ти ж менi, братику,
зовсiм зламаєш санки". - "Нi, лисичко, се я орiшо'к розкусив". - "Дай же i
менi, бачиш який, що сам їж, а менi i не даєш". - "Нема уже бiльше, а я б
дав". Да i просить оп'ять, щоб пустила положить i послiдню ногу. Лисичка i
согласилась.
Так вiн тiлько що положив ногу, як санки зовсiм розламались. Тодi вже
лисичка так на його розсердилась, що i сама не знала щоб робила! А як отошло
серце, вона i каже: "Iди ж, ледащо!32 Да нарубай дерева, щоб нам оп'ять
iзробить санки; тiльки рубавши кажи так: "Рубайся ж, дерево, i криве i
пряме". Вiн i пiшов да й каже усе: "Рубайся ж, дерево, усе пряме да пряме!"
Нарубавши i приносить; лисичка увидала, що дерево не таке, як їй нужно,
оп'ять розсердилась. "Ти, - гово'рить, - не казав, видно, так, як я тобi
велiла!" - "Нi, я усе теє казав, що ти менi казала". - "Да чомусь33 не таке
рубалось? Ну, сиди ж ти тут, а я сама пiду нарубаю", - да i пiшла у лiс.
А вовк дивиться, що вiн сам остався; узяв да проїв у бичка дiрку да
виїв усе в серединi, а напускав туда горобцiв34 да ще соломою заткнув,
поставив бичка, а сам i втiк35 . Аж лисичка прихо'дить, зробила санки да й
сiла i стала поганять: "Гей, бичок-третячок!" Тiлько вiн не везе. От вона
встала, щоб поправить: може, що не так запряжено; да, не хотячи, одоткнула
солому, а оттуда так i сипнули горобцi летiти. Вона уже тодi побачила, що
бичок неживий; покинула його да й пiшла.
Легла на дорозi, аж дивиться - їде мужик з рибою; вона i притворилась,
що здохла. От мужик i говорить: "Во'зьму я оцю36 лисицю, обдеру да хоть
шапку собi зошью". Узяв да i положив ззадi у воза. Вона замiтила, що мужик
не смотрить, стала ногами викидувать рибу з воза, а когда побачила, що
навикидала уже багато, тоди потихесеньку i сама злiзла; сiла бiля37 риби да
i їсть собi, - коли бiжить оп'ять той самий вовчик.
Побачивши, що вона їсть рибу, прибiг до їй да й каже: "Здорово була,
лисичко-сестричко! Де се ти набрала стiльки риби?" Вона каже: "Наловила,
вовчику-братику!" А собi на думцi: "Подожди, i я зроблю з тобою таку штуку,
як i ти зо мною". - "Як же ти ловила?" - "Так, вовчику, уложила хвостик в
ополонку38 , вожу тихенько да й кажу; ловися, рибка, мала i велика! Коли
хочеш, то i ти пiди, налови собi". Вiн побiг да зробив так, як казала
лисичка. А лисичка стала за деревом да й дивиться; коли у вовчика зовсiм
хвостик примерз, вона тодi побiгла в село да й кричить: "Iдiть, люди,
вбивайте вовка!" Люди набiгли з кольями да i убили його.


* * *

Однажды лиса украла лошадь с полной сбруей с телегою и давай разъезжать
по' лесу. Попадается ей навстречу медведь. "Лисонька, посади меня", -
говорит медведь. "Садись, сиволапый черт!" Медведь сел. Поехали; попадается
им волк. "Лисонька, посади меня", - говорит волк. "Садись, серый вор!" После