"Piчард Девic Бах. Iлюзi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

тож i вирiшив нинi покинути вас,
аби йшли ви сво║ю стежиною, як вам заманеться".

33. I попрямував вiн сво║ю дорогою крiзь натовп,
i покинув ┐х, i повернувся до буденного свiту
людей i машин.


2

Дональда Шiмоду я зустрiв десь серед лiта. За чотири роки повiтряних
мандрiв менi ще не випадало здибати iншого пiлота, який би промишляв тим, що
i я, - перелiтав би за вiтром вiд мiстечка до мiстечка i продавав
прогулянковi польоти на старенькому бiпланi - по три долари за десять
хвилин у повiтрi.
Та одного дня, перебуваючи трохи на пiвнiч вiд Феррiса, що в штатi
Iллiнойс, позирнув я вниз iз кабiни свого "Флiта" i побачив старенький
"Тревел-ейр-4000". Бiлий iз золотистим лiтачок гарненько примостився собi на
жовтаво-смарагдовiй сiножатi.
Я живу вiльним життям та, попри його принади, часом почува║ш себе
самотнiм. Я поглянув на бiплан, якусь мить подумав i розважив - не буде
нiяко┐ шкоди, якщо я пiдсяду до нього. Скинувши оберти майже до холостих, я
виконав повну глiсаду i ввiйшов у крен на посадку. Вiтер заспiвав у
зовнiшнiх дротах, а старий двигун вiдгукнувся добрим, лагiдним "пок-пок-пок"
- звуком, який народжу║ться лише тодi, коли пропелер оберта║ться вже за
iнерцi║ю. Аби краще роздивитися мiсце посадки, я виписав коло. Зовсiм
близько пiдi мною зеленолистими джунглями шурхотiла кукурудза, зблиснула
дротяна огорожа, а далi, ген-ген, скiльки сягало око, розпросторилась щойно
викошена сiножать. Зiткнення з повiтряним потоком i вихiд з нього, довершене
невелике коло над землею, шурхiт колiс об траву, i ось вiн - заспокiйливо
дрiботливий стукiт шасi вiд зiткнення з твердим грунтом, усе повiльнiше,
повiльнiше, i врештi - завжди раптовий поштовх. Сiв! Пiдрулюю до лiтака i
зупиняюсь, зменшую оберти, вимикаю двигун. Чути затишне "клак-клак" - це
пропелер ще поволi оберта║ться перед тим, як завмерти в цiлковитому споко┐
липня.
Прихилившись спиною до лiвого колеса, пiлот "Тревел-ейра" сидiв на
покосi й дивився на мене.
Десь iз пiвхвилини я й собi дивився на нього, дивуючись з його
незворушностi. Навряд чи я сам отак спокiйно сидiв би й спостерiгав, як
iнший лiтак приземлю║ться в полi i зупиня║ться за десяток крокiв од мене. Я
привiтно кивнув: не знаю чому, але той чоловiк менi подобався.
- У вас самотнiй вигляд, - сказав я, сидячи в кабiнi.
- Як i у вас.
- Не хочу вам заважати. Коли ще один пiлот тут зайвий, полечу далi.
- Нi, я чекав на вас.
Цi слова викликали в мене посмiшку, i я не приховав ┐┐.
- Даруйте, що запiзнився.
- Усе гаразд.
Я зняв шолом та захиснi окуляри, вилiз iз кабiни i зiйшов на землю -
прекрасне вiдчуття пiсля кiлькох годин у лiтаку.