"Історiя християнства в Україні" - читать интересную книгу автора (Володимир Чос)

ВІДБУДОВА КИЄВА

У 1017 році у Києві сталася велика пожежа, яка завдала великих руйнувань. Але відновлювати місто все не було як, бо побільшало спустошливих набігів печенігів. Коли вороги були переможені, то князь Ярослав узявся і за благоустрій столиці. Він прагнув, щоб Київ став таким же прекрасним, величним, як інші найпередовіші світові столиці. А тому у багатьох випадках брав приклад з Константинополя. Він значно розширив місто й обніс його стіною. Ширина валу була 18 метрів, а висота більше 7 метрів. Над головними воротами побудував золотоверху церкву Благовіщення, за що і самі ворота стали називатися Золотими.

Почали ремонтуватися старі церкви та будуватися нові. Для цього князь запрошував із Візантії найталановитіших майстрів. Також із Візантії прибули і церковні співці, які навчили наших християн гарному церковному співу. Також Ярослав почав будувати монастирі. Першими Київськими монастирями були монастирі святого Георгія та святої Ірини.

У 1017 році розпочав князь будувати Софіївський собор. Головними будівничими також були візантійці. А наші люди були простими робітниками, які на практиці опановували високе мистецтво зведення храмів і потім поширювали його. Будівництво Софіївського собору тривало 20 років. Прикрашений мармуром, чудовими фресками та мозаїкою, він став найвеличнішим і найголовнішим нашим храмом. А освячував відновлені та новозведені храми тодішній київський митрополит Феопемт (родом, напевно, грек). Його резиденція була поряд із Софіївським собором.

Віру Ярослав тісно пов'язував із просвітою. Для цього по великих містах були влаштовані школи, у яких сотні дітей навчалися грамоти. Ярослав і сам надзвичайно шанував слово книжне. Велів перекладати божественні книги з грецької мови на слов'янську. Багато книг власноруч переписав і віддав до бібліотеки Софіївського собору. До речі, бібліотека була у ті часи однією з найкращих у Європі.

Ось як розповідає літописець Нестор про заходи Ярослава щодо поширення віри: “При нім віра християнська почала на Русі плодитися й розширятися, почалися множитися ченці й монастирі стали з'являтися. Ярослав кохався в уставах церковних, любив дуже попів, а особливо ченців, і до книг прикладався, часто читав удень і вночі: зібрав багато писарів і перекладав книги з грецької на слов'янську мову, і так списано багато книг і зібрано вірним на науку. Отак як один чоловік землю пооре, а другий посіє, а інші жнуть і споживають в достатку — так було і з Ярославом: батько його Володимир зорав землю і зробив її м'якою — хрещенням просвітив; Ярослав засіяв книжними словами серця вірних людей, а ми пожинаємо, користаючись із книжної науки”.