"Нація" - читать интересную книгу автора (Матіос Марія)
Балада про власні поминки
…Сказав чотар: «Ідемо, хлопці —Орли…А вб'ють половиків. {{ Половик (діал.) — яструб. }}І насміються у потоціПід чорний дзвін афинників».…І мама поблагословилаНа бій безвусих вояків.Залопотіли свіжі крилаНезайманих афинників.Сказав чотар: «Не бійтесь, хлопці, —Смерть нашу будь-хто приведе.Душа ж у Білому ПотоціЗостанеться…А ми — хто де.Отож: копаймо по хрестовіСобі.Авансом.Між верхів.На хрест — по свіжім рушниковіВ'яжімо із афинників.Робім поминки в дикій вершіді {{ Вершіть (діал.) — провалля. }}Під дзвони мертвих голосівЗа наші душі відумершиКолись… десь тут… поміж лісів…Хай за поману буде затіркаЙ кулеша з маминих Розтік.А душі гріймо коло ватерки,Поки їх всиновить потік.І на усіх єдину свічкуУ цій безодні запалім.Бо смерть зашкіриться у вічі —Й не знати, буде хто при тім».Так пом'янули тихо хлопціСамі себе.Замість мамів.Іржали коні у потоціПід чорний дзвін афинників.…і за дерев живими стінами,Де туляться вітри-гінці,Так мирно спали з карабінамиОрли…А завтрашні — мерці…