"Нація" - читать интересную книгу автора (Матіос Марія)

Буковинські пейзажі 1947 року з уст баби Загулихи

1 Ой, попід гай зелененький Не Довбуші молоденькі,— А темнії воріженьки Шнурочком брели. Хлопців тридцять, може, триста, Ой, то з покриком, то свистом, Стежки кров'ю — а не листом — Укриті були… Ще не встигне сонце сісти: — Давай, суко, борзо їсти — годувала ж москалів. Гості й рано. Ворон кряче: — Давай, курво, їсти. Плаче За тобою Магадан… …і попід гай зелененький Не Довбуші молоденькі, Лиш темнії воріженьки День при дні брели… Чорні вітри-вітровії загули — загули. Не одні тут в преісподню загули. Загули.

2 …і пливли у ніч твої бесаги Між сипучих по горбах снігів. І пекла неправда, наче спрага, Під дзвінки — як дзвони — биндюгів. Ой, за ким у ніч вони дзвонили? Упирались коні, мов душа. Пси горбами, мов скажені, вили. Падали ранети з кунтуша. В череві сахалася дитина, Ненароджена, та воює з тавром. Вслід рикала вже чужа маржина. Плакало корито із цебром. Та дорога… до якого Бога? Не під «отче наш…» — під батоги. У смерек підкошувались ноги — Біль скрипів, неначе биндюги. О, Боги! Оракули! Провидці! Пропадай все пропадом — гори! …і чорніли — наче плащаниці, Вчора ще веселі хутори.