"Рожеві крила" - читать интересную книгу автора (Єфіменко Тарас)

Тарас Єфіменко
Рожеві крила
(вірші)

…я живу в телефонній буді… скиба
наша шкіра бавовною стане – ми ж розляжемось пилом на грушах. затенетило душу парканами – жовтовосковим лоном висушує.
губи мокрі дощем профалуємо – голим голосом вишиєм трубки. на молочний місяць подуємо – він же виллється піною в руки… 8 8 8
…тарас візьми в універ віршика для аврашки вона дуже просила алла -12км-… записка на столі
я сьогодні знову з ними – я сьогодні знову сам. на повіки вже озимі сіла злякана оса. власні ліки – масні рими – знов на гудзику коса. осінь рипає дверима… осінь – творчості васал.
і повіку наче злива – равлики чужих очей – повертаються із ниви – сонце в ріжки їм пече… я вже трішки знову з ними – я потроху знову сам – заховали в торби сни ми і в кишені небеса… 8 8 8
…ти лиш плафон для чужих зірок… дівчина в бандані
понура ніч вже компостує вечір своїм не по-собачому шершавим язиком. а я по-черепаховому – в плечі – ховаю голови віршових гематом. вона пройшла осінньою ходою – мов сонце залишила жар в очах – а я вкриваю сум дубовою корою і вибачаю тих – кого вже повтрачав.
8 8 8
… я нoochie-сoochie man с. чіграков
я сонце змірюю по пляшкам – по відзеркаленню зірок – щербатий місяць мов пророк мурахам злизує підтяжки. я тиждень злічую по снам кайдани бачачи в свободі – медузні очі повноводі так інколи потрібні нам – віддаючи години снам – вручаючи сусіду паску – вдягаючи коханій маску – метал вам на губу мадам ви лиш такі потрібні нам. мов д’артаньян несу підвіски я лісу ковбасу домашню і від вогню веселосажній всі очі змірюю за тиском. у відзеркалення зірок занурююсь немов у ванну – ідіть всі геть – моя нірвана – мій недописаний листок.
8 8 8
…в хаті №2 ти мені дала усе що мала… пісня
до мармеладу вимерзле шосе – тремтливий жур в очах осінньоребусний – а вітер – мов дідусьо джо дассен знов підвиває саундтреки нашим снам тролейбусним. а люди – ніби клаптики троянд – всі розфасовано мовчать в шматочках ваз. хіба що у мето стара кошолка – зла – немов воланд у тебе запитається -…каторий час… – до мармеладу вимерзлий анфас гуртожитку де на вікні недопалком вдавився кактус. губами чавкає спітнілий унітаз свій…орбіт вінтерфреш…- чи скорше навіть…тампакс…