"Живий мох" - читать интересную книгу автора (Михановський Володимир Наумович)6Все сталося так швидко і настільки фантастично, що Микола до ладу не встиг і зміркувати. Перед очима з’явився килим, сяючи різнокольоровими вогниками. Вогники швидко перебігали з місця на місце. Потім килим посунув на робота і людину. І тоді Кір зробив те, що йому було наказано робити в разі гострої небезпеки: ввімкнув променемет… Якась сила вдарила Миколу так, що в очах попливли кола і, відірвавши од робота, кинула на землю. Юр підплигнув угору і, падаючи, звалився набік. Щупальця його безпомічно засмикались. А коли Микола отямився і звівся на лікоть – навколо вирувало полум’я… З усіх боків наступала рівна ревуча стіна вогню. – Радіальна швидкість руху полум’я до центра кола – два сантиметри на секунду, – повідомив робот, знайшовши, нарешті, рівновагу. «До центра, цебто до нас», – вжахнувся Микола. – Скільки од нас до фронту? – Сімдесят п’ять метрів по радіусу, – чітко, як завжди, відповів Кір. Нестерпна спека дихала в обличчя. І раптом високе полум’я щезло. Микола стрибнув на робота – його обережно обхопило одне з щупалець. Пробігши метрів з п’ятдесят, робот різко зупинився. Микола глянув униз – о жах! – під ногами була прірва, на дні якої клекотіла темно-багряна лава. Вона підмивала берег, великі брили гучно обвалювались униз і, зіткнувшись з лавою, перетворювалися в пару. – Спрямована реакція розпаду охопила грунт, – сказав Кір, повільно задкуючи. – Кір, ми повинні припинити реакцію. – Це неможливо. Вона припиниться, якщо радіус кола, всередині якого ми стоїмо, дорівнюватиме нулю. За вогняною прірвою темніла пустельна рівнина. – Треба перестрибнути, Кір! – Неможливо, – відповів робот, моргаючи очима-фотоелементами. – Чому? – Вони з Кіром помалу відступали до центра кола. – Адже для тебе, зважаючи на місцеву силу тяжіння… – Ось, – Кір показав штурманові два перебиті щупальця. – Де ж це ти, Кір? – Микола приторкнувся до пошкоджених щупалець. – Коли падав на грунт. Вогняне кільце звужувалось… |
||
|