"Замісць сонетів i октав" - читать интересную книгу автора (Тичина Павло Григорович)

Лю

Сплю — не сплю. Чиюсь вволяю волю. Лю. І раптом якось повно! Люлі-лю… Півні (вікно) і повінь зеленого пива (крізь вікно) — все згучить на О. — Не розумію. "Марсель Етьєн! Марсель Етьєн!" — кричали з прапорами. Тепер тліють в землі. Ти кажеш — і я умру? Геть через усе життя прослалося леґато (гудок на заводі). Годі! Заголубій і на мою долю. Люлі-лю… І тільки пташка за вікнами: тріолями, тріолями! А як же краса? і невмирущість? — Пригадую (аж смішно): повік з тобою! — заприсягала кохана. — Очевидячки люди лише по духу енгармонійні. Бо всі трагедії й драми — врешті є консонанси. — Вставайте! — у місто вступила нова влада! Розплющую очі ("консонанси"). На стіні від сонця густорамне вікно як огнистий дієз.