"Соняшнi кларнети" - читать интересную книгу автора (Тичина Павло Григорович)
Скорбна мати Пам'яті моєї матері
ІПроходила по полюОбніжками, межами.Біль серце опромінивБлискучими ножами!Поглянула — скрізь тихо.Чийсь труп в житах чорніє…Спросоння колосочки:Ой радуйся, Маріє!Спросоння колосочки:Побудь, побудь із нами!Спинилась Божа Мати,Заплакала сльозами.Не місяць, І не зорі,І дніти мов не дніло,Як страшно!…людське серцеДо краю обідніло.IIПроходила по полю —Зелене зеленіє…Назустріч Учні Сина:Возрадуйся, Маріє!Возрадуйся, Маріє:Шукаємо ІсусаСкажи, як нам простішеПройти до Еммауса?Звела Марія руки,Безкровні, як лілеї:Не до Юдеї шлях вам,Вертайте й з Галілеї.Ідіте на Вкраїну,Заходьте в кожну хату ~Ачей вам там покажутьХоч тінь Його розп'ятуIIIПроходила по полю,В могилах поле мріє —Назустріч вітер віє —Христос воскрес, Маріє!Христос воскрес? — не чула,Не відаю, не знаю.Не буть ніколи раюУ цім кривавім краю.Христос воскрес, Маріє!Ми — квіти звіробою,їз крові тут юрбоюЗросли на полі бою.Мовчать далекі села.В могилах поле мріє.А квітка лебедіє;О згляньсь хоч Ти, Маріє!IVПроходила по полю…— І цій країні вмерти? —Де він родився вдруге, —Яку любив до смерти?Поглянула — скрізь тихо.Буяє дике жито.— За що Тебе розп'ято?За що Тебе убито?Не витримала суму,Не витримала муки, —Упала на обніжок,Хрестом розп'явши руки!..Над Нею колосочки"Ой радуйся!" — шептали.А янголи на небі —Не чули і не знали.