"Соняшнi кларнети" - читать интересную книгу автора (Тичина Павло Григорович)

У собор

І По один бік верби, По другий старці. Гнуться, гнуться, гнуться верби. Нагинаються старці. Шум юрби глухої. Блиск хмариних крил! …Сповиває аналої Синє брязканя кадил. Тут говорять з Богом. Тут Йому скажу — (Хтось заплакав за порогом) — З херувимами служу! Жду я, ждуть всі люде — І нема Його. Гнуться, гнуться, гнуться люде, Дожидаються Його. II Співає стежка На город. Гарбуз під парасольками Про сонце думає. За частоколом — Зелений гімн. Зоставайтеся, люде, З своїми божками! Соняшники горять… — сама як струна — Метеликів дуети… — а на лапках мед — Ромашка? — здрастуй! І вона тихо: здрастуй. І згучить земля, Як орган.

1917