"У нас в Кібертонії" - читать интересную книгу автора (Сапожников Леонид Александрович)

Обід у Володаря

Після параду Грауен запросив Невірка на обід. Це було дуже доречно, бо кібертонець з учорашнього дня нічого не їв і вже потерпав, щоб голосне вурчання в животі не накликало на нього біди. Та коли він увійшов слідом за Грауеном у їдальню, апетит у нього пропав. На чолі столу, накритого на три персони, сидів сам Тракатан.

— Сідайте! — дозволив доктор тьма-пітьматичних наук. Він говорив нормальним, гучним голосом!

Невірко сів і розгублено озирнувся. Стіни кімнати були оббиті шкірою. Він розстелив на колінах накрохмалену серветку і побачив вишитий напис: «Шануй Параграф Перший».

Тракатан, плямкаючи, сьорбав великою срібною ложкою бульйон. Грауен і Невірко одержали замість ложок соломинки. Обережно, намагаючись не булькнути, вони смоктали крізь них прісну рідину. Сіль просити було ризиковано: очевидно, Володар її не любив.

На друге служники подали рибу. Тракатан смачно спльовував дрібні кістки на спеціальну тацю. Грауен і Невірко вважали, що краще їх ковтати.

— Риба… — несподівано вимовив Тракатан. — В неї багато чому можна повчитися. Як ви вважаєте, Грауен?

— Без сумніву, Ваша Бездоганність, — прошепотів, сяючи, Грауен. — Це одне з найдисциплінованіших створінь.

— До речі, про дисципліну. Коли ви відправите під прес цього Сім-дріб-Сім?

— Завтра перед виступом, Ваша Бездоганність. Мені здається, що це свіже враження підвищить бойовий дух усіх інших.

«Чи не мені, бува, вони присвоїли цей номер?» — тоскно подумав Невірко, але після всього пережитого в нього забракло сили злякатися.

З'ївши компот, Володар витер губи і вийшов. За весь обід він лише двічі глипнув на гостя, та й то мигцем. Невірко подумав, що це на краще, проте в глибині душі йому було трохи образливо. Звичайно, Тракатан груба немузична натура, та все ж з людиною, що здійснила безприкладний стрибок з дирижабля, він міг би повестися уважніше.

— Ходімте зі мною, я покажу вам вашу кімнату, — запропонував Грауен. — Завтра треба рано встати, і тому я настійно рекомендую вам вкладатися.

Голодний Невірко поплентався за Грауеном. Так скупо й погано, як у цьому домі, його ще ніде не годували. Мабуть, у Тракатана дієта. А може, він просто заощаджує на їжі? «Так чи не так, — розміркував кібертонець, — треба якнайшвидше поринути в рятівний сон». На щастя, в маленькій кімнатці для нього вже було приготовлено постіль. Біля ліжка, на телефонному столику, стояла кругла картонна коробка. Вона явно чекала нового пожильця.

— Вгадайте, що це? — загадково прошепотів Грауен.

— Торт? — з надією спитав Невірко, ковтаючи слину.

— Тьху, — поморщився Головний Нашіптувач і дістав із картонки великий чорний кашкет з гербом Тракатана.

— Його Бездоганність, — урочисто проголосив він, — призначає вас Головним Тишком Кібертонії!

Невірко плюхнувся в крісло.

— Ч-чим я заслужив? — спитав він, затинаючись.

— Така воля Володаря, — суворо відповів Грауен. — Зверніть увагу на цей чудовий кашкет. Його носять лише дуже довірені особи. Це наша почесна форма. А тепер я вам відкрию велику таємницю: якщо цей кашкет повернути на голові зліва направо і назад, перед вами відчиняться в цьому будинку будь-які автоматичні двері. Запам'ятовуйте гарненько: зліва направо і назад!

«Хоча б не забути, — напружив свою пам'ять Невірко. — Справа наліво і назад»…

— Чи є у вас до мене запитання? — поцікавився Головний Нашіптувач.

— Ні… тобто так, одне є! Скажіть, будь ласка, якщо це, звичайно, не військова таємниця, хто такий Сім-дріб-Сім?

— О, будь ласка, будь ласка, ви маєте право це знати! Сім-дріб-Сім — дуже поганий дробот. Як це у вас говорилося, ненормальний. Зараз він сидить у підвалі, а завтра вранці його стратять.

— Що ж він накоїв?

— Це страшно розповідати. Одного чудового дня Володар займався з дроботами на галявині і наказав їм по радіо повернутися праворуч. І раптом, ви можете мені не повірити, цей самий Сім-дріб-Сім повернувся ліворуч. Ви уявляєте, бром і валеріанка, що це означає?!

— Який жах, — прошепотів Невірко і заходився розшнуровувати черевики.

— Отож, не буду вам заважати, — видавив з себе посмішку Грауен. — Якщо ви захочете мені щось сказати, блимайте по телефону. Я кажу «блимайте», а не «дзвоніть», бо кожен телефон у цім будинку сигналить лампочкою. Тихої ночі…

— Тихої ночі, — відгукнувся Невірко, збиваючи перину. Він заліз під ковдру, повернувся на свій улюблений лівий бік і полегшено зітхнув. Цю ніч він проведе у м'якій постелі, а там — що буде, те й буде.

— Тра-ра-ра! Тру-ру-у! Тра-а-а!.. — несподівано просурмила в лісі сурма.

— От капосна! — сердито пробурчав Невіртомущочуєш і взяв телефонну трубку.

— Пане Головний Нашіптувач? Якщо вам не важко, накажіть прогнати з-під мого вікна цю кляту корову. Вона заважає мені спати.