"Напередодні Армагедону" - читать интересную книгу автора (Авраменко Олег)

Олег Авраменко

У співавторстві з Валентином Авраменком.

Напередодні Армагедону

Розділ 9

Увесь наступний день з ранку до вечора ми провели в бібліотеці Кер-Маґні.

Це була простора і водночас затишна кімната, призначена як для зберігання книг, так і для роботи з ними. Уздовж трьох глухих стін бібліотеки вишикувались високі, майже до стелі, книжкові шафи, вщерть заповнені томами у тиснених золотом шкіряних оправах. Переважну більшість книг складали монографії, підручники та довідники з магічних наук; на кожній з них стояв гриф "Схвалено Інквізицією". Нас уже не дивувало, що ми чудово розуміємо латину; після всього, що сталося з нами, ми сприйняли це як належне.

Втім, ніде правди діти, попервах нас трохи бентежило незвичне поєднання сучасного поліграфічного оформлення книжок з їхньою середньовічною латиною й такими багатообіцяючими назвами як, скажімо, "Повний перелік властивостей Соломонової печатки" (двохтомник), "Магофізіологія василісків звичайних", "Демони Максвела або 73 способи зменшення ентропії замкнених та квазізамкнених систем" (довідник) тощо. Деякі книжки, судячи з їхніх назв — явно філософського змісту, були позначені грифом "Лише для Інквізиторів", і якісь особливі чари не дозволяли нам розгорнути їх. Ми були заінтриговані.

Після кількагодинних блукань по бібліотеці ми врешті вибрали собі книжки: Інна, як дівчина практична, взяла підручник "Основи елементарної магії", а я, що тяжів до глобальних проблем, зупинив свій вибір на монографії Мішеля дю Баррі "Загальна структура Світового Кристалу".

Відтак ми влаштувались у м'яких кріслах попід вікнами і ступили на тернистий шлях пізнання чарівного (в достотному розумінні цього слова) світу магії. Книга Мішеля дю Барі поєднувала в собі ґрунтовність серйозної наукової праці та жваву манеру викладу й читалася з непослабним інтересом, мов якийсь пригодницький роман. Час від часу я в загальних рисах ділився з Інною здобутою інформацією; вона ж здебільшого відмовчувалася, цілком заглиблена у вивчення "Основ магії".

Що вам сказати про Світовий Кристал — або, в дослівному перекладі з латини, Світовий Багатогранник?.. Загалом, та примітивна аналогія з кристалом, яку ви почули з уст Шако, відповідає "приземленому" рівню цієї історії, отож, не вдаючись у тонкощі, я обмежуся лише кількома суттєвими уточненнями, розрахованими на прискіпливішого читача.

1) Кристал Світів — це злічена (але нескінчена) множина замкнених многовидів у Світовому Континуумі (Безмежному Всесвіті), властивості котрого, як указано в монографії, "ще маловивчені і навряд чи будуть вивчені у приступному майбутньому".

2) Деякі просторові характеристики Світового Кристалу викликають певні асоціації (і лише асоціації) зі стереометричним багатогранником. Звідси й терміни — Грані, Ребра, Основа.

3) Основа (малий всесвіт, одна з планет якого — Земля) цілком виправдовує свою назву. Вона злютовує Кристал, лише завдяки їй він становить єдину цілість. Особливий статус Основи зумовлює її інертність, сталість і слабку мінливість у порівнянні з рештою Граней.

4) Кристал поділяє Світовий Континуум на два замкнені — Внутрішній та Зовнішній, інакше — Нижній Світ та Вишній Світ... І хоча я був готовий до всього, наступне відкриття викликало у мене глибокий шок.

— Інно! — покликав я.

— Га?

— А виявляється, птолемеївський геоцентризм мав під собою певний ґрунт.

— Ну?

— От поглянь: будь-який вектор, спрямований з Внутрішнього Континууму в Зовнішній перетинає Основу або якусь Грань...

— Певна річ!

— Та це ще не все. Він неодмінно перетне її там, де знаходиться центр маси Землі чи її аналога на Гранях.

— Оце так-так, — зацікавилась Інна. — Цей вектор ніби виходить з-під землі.

— Отож-то й воно. У словах Шако, що всередині Кристалу знаходиться пекло — підземне царство, схоже, є зерно істини.

— Гм... Схоже на те...

На цьому ми припинили обговорення, і я продовжив вивчення монографії. Щоб завершити її стислий переказ, наведу ще один факт, який, безумовно, зацікавить читача.

5) Кожна Грань — первісно замкнений світ. Існує, однак, спосіб просторового сполучення прилеглих Граней (за винятком Основи) через області їх дотику (Ребра) без порушення структури Кристалу — трактові шляхи. Уже прокладеним трактовим шляхом між світами могла пройти будь-яка людина, незалежно від її здібностей до магії. А ті люди, яким пощастило народитися з сильним магічним даром, могли обходитись і без трактових шляхів — усього в книзі було наведено сімнадцять різних способів перетину Граней, найпростішим з яких був так званий "колодязь"...

Тут я відклав убік "Загальну структуру" і став гортати багатотомний "Методичний посібник з організації навчального процесу в школах командорств Інквізиції". У пропонованій програмі "колодязь" узагалі не фігурував, а перші практичні зайняття з самостійного проникнення на інші Грані значились там лише на п'ятому році навчання. Навіть зважаючи на те, що ми з Інною не діти, а дорослі люди, все одно виходило, що мине якнайменше рік, перше ніж ми достатньою мірою розвинемо свої здібності і зможемо подорожувати між Гранями. А можливо, й не рік, а куди більше року. Адже не виключено, що магія — так само, як музика, малювання чи іноземні мови, — легше даються дітям, аніж дорослим...

— Якщо на Ланс-Оелі справді немає трактових шляхів, — сказала згодом Інна, — то кепські наші справи, Владику. Книжки книжками, проте я вважаю, що ризиковано навчатися без контролю з боку досвідченого фахівця. Та як нам його знайти?

— А міжпросторова телепатія? — запитав я.

— Ну-ну! — пирхнула Інна. — Як ти це уявляєш? — Вона кинула мені на коліна "Посібник з магічних телекомунікацій", що його якраз гортала. — Спершу прочитай, що пишуть розумні люди, а потім уже вирішуй, чи варто говорити такі дурниці. Встановлення зв'язку між людьми на різних Гранях дуже складна процедура навіть для досвідчених магів. До того ж треба особисто знати людину, яку викликаєш, а також знати, на якій саме Грані він у даний момент перебуває.

— А хіба ти не знайома з регентом?

— Знайома, — відповіла вона. — Проте я не знаю його ментальних характеристик. А саме це я мала на увазі, кажучи про особисте знайомство.

— Гм... Тоді можна спробувати надсилати виклики навмання. Диви, на когось і натрапимо.

Інна похитала головою:

— Імовірність успіху таких пошуків навмання ще менша за ймовірність того, що генератор випадкових чисел видасть тобі зашифрований текст Біблії. Ти ж це чудово розумієш.

Я це розумів, а питав лише з надією, що Інні спаде на думку якийсь оригінальний вихід...

Вже надвечір того дня я знав досить, аби скористатись узагальненим атласом зоряного неба та спеціальними розрахунковими таблицями для визначення координат нашої Грані. У "Реєстрі населених світів" Грань Ланс-Оелі не згадувалася, проте було не виключено, що вона фігурує там за іншою назвою або ж просто позначена комбінацією латинських літер та арабських цифр, що характерно для малозаселених Граней.

Настала ніч. Ми з Інною піднялися на верхню терасу будинку. В чистому безхмарному небі ясно сяяли зорі, сплітаючись у знайомі з дитинства рідні земні сузір'я... зимові сузір'я!

Зо хвилину я мовчки оглядав небо, потім сказав:

— Боюсь, Інно, обчислення тут зайві.

— Що це значить? — здивувалась вона. — Поясни.

— Котра зараз година? — спитав я.

Інна поглянула на годинника, що вказував астрономічний час на нашій довготі.

— Близько одинадцятої. Точніше, 22:48. А що?

— А от що! — сказав я і вже подумки продовжив: "Оце варіант узагальненого атласу неба для Землі," (образ кулі з віссю та сяючими на ній точками, що позначали зорі), "ось видима нам ділянка," (я обвів її червоним контуром).

Інна кинула швидкий погляд у небо над нами.

"Гм... Схоже."

"Не схоже, а цілком сходиться. Придивись уважніше."

"Точно, хай йому біс! Але ж ми не на Землі..."

"Звісно, ні. Цієї миті зоряне небо Землі на нашій широті й на тій довготі, що відповідає нашому астрономічному часу, має такий вигляд..." (залишаючи на місці червоний контур, я повернув кулю з зображенням зірок рівно на 180 градусів довкола осі). "А це значить..."

"Що ми на Контр-Основі," здогадалась Інна.

— Атож, — ствердив я вголос. — На Грані, що разом з Землею знаходиться на Головній осі симетрії Кристалу...

Майже бігцем ми повернулися до бібліотеки і знайшли в "Реєстрі..." коротеньку статтю про Контр-Основу, яка розвіяла наші останні надії. Декретом Інквізиції від 678 року було заборонено прокладати трактові шляхи на Контр-Основу, всі існуючі тракти були негайно знищені, а її мешканці переселені на інші Грані. Такі рішучі заходи умотивовували тим, що порушення первісної непроникненості Ребер Контр-Основи зле відбивається на стійкості Світового Кристалу. Щоправда, зазначається в тій же статті, сучасна наука довела безпідставність такого твердження, проте формально вищезгаданий декрет не скасований і досі.

— Видно, Метр полюбляв анаграми, — зауважив я.

— А саме?

— Саме те, що я сказав. Ми тугодуми, Інночко. "Світ" у коруальській мові позначається словами "monde", "lans", останнє — у значенні: "край", "країна", "земля"; а також суфіксами "-onel", "-anel". Ланс-Оелі, країна Оелі, видається якоюсь абракадаброю, проте... — подумки я переставив літери у слові Lans-Oelі так, щоб утворилося "іsolanel". — Виходить "ізоланел", цебто ізольований, замкнений світ.

— Отже, — похмуро резюмувала Інна, — ми бранці цього світу. А я все сподівалася, що десь на Ланс-Оелі таки існує трактовий шлях. Тепер, бачу, нам і справді доведеться навчатися магії самостійно. Єдина наша надія, що найближчим часом у нашу глушину забреде якийсь інквізитор. А інакше ми застрянемо тут надовго.

Я скрушно зітхнув:

— Бідолашні батьки — вони з ніг зіб'ються, шукаючи нас.

Інна й собі зітхнула:

— А що ми можемо вдіяти? Ми ж цілковито безпорадні...