"Володимир За¦ць. Свiтове зло (Оповiдання)" - читать интересную книгу автора

Вночi у мiстi було неспокiйно: ревiли мотори машин, снопи свiтла
били по вiкнах будинкiв, лунко гупали по брукiвцi чоботи патрульних.
Двоє з них проходили повз танк на площi Переможної Зброї.
- Слухай, - з цiкавiстю сказав один з них. - Чого це всi
заворушилися?
- Не знаю, - стенув плечима другий. - Начальству виднiше.
- Авжеж, виднiше, - насторожився перший. - Наше дiло - виконувати
наказ.
Вони пiдiйшли до танка зовсiм близько. I в цей час вiд Створiння
вiддiлились два щупальцi, як двi невидимi змiї. Вони дотягнулися до
солдатiв i обвили їх тугими зашморгами так, що тi не могли й
скрикнути. Через кiлька секунд їхнi тiла обм'якли.
_Воно_ жадiбно поглинало плоть, i драглисте тiло його нетерпляче
здригалось. Створiння вiдчувало, що вже близько та мить, коли настане
Межа i коли воно зможе стати Виходом. Лишалося зовсiм мало, i воно,
остаточно знахабнiвши, зухвало виповзло на дорогу. Патрульна машина,
що їхала на великiй швидкостi, врiзалась у невидиму перешкоду i на
очах почала розчинятись. Через кiлька хвилин вiд неї нiчого не
лишилося.
I ось тодi Створiння вiдчуло, що Межi досягнуто. По тiлу його
пробiгли серпанковi тiнi, закучерявилися спiралi блакитного вогню;
драглиста маса Створiння перетворювалася на субстрат, мiцнiший за
будь-який сплав.
Коли процес полiмеризацiї скiнчився, Створiння стало видимим -
величезне й огидне, воно височiло над стандартними п'ятиповерховими
будинками й було схоже на потворного велетенського восьминога.

У бiй кинули все: танки, лазернi гармати, ракетнi установки. Але
чудовисько було невразливе...
Надвечiр усе скiнчилось. Створiння здiймалося над мiстом, наче
величезна чорна гора.
Минула година, двi, i в ньому виникло вiдчуття завершеностi свого
iснування. Величезне тiло його легко, немов повiтряна куля, пiднялось
у повiтря. З кожною секундою швидкiсть його польоту зростала.
Незабаром атмосфера планети залишилась далеко позаду, i тодi
Чудовисько вiдчуло, що мети його iснування досягнуто - воно остаточно
стало Виходом.
Створiння беззвучно вибухнуло в темнiй порожнечi космосу,
розпавшись на мiльйони дрiбних зародкiв-спор, вкритих надмiцною
шкаралупою, яка надiйно захищала їх вiд випромiнювання. Зародки
розлетiлись у рiзних напрямках, щоб колись, можливо, через мiльйони
рокiв, дати початок новому Створiнню. Для цього конче потрiбно було,
щоб розумне життя на планетi було лихим i обмеженим. I тодi зародок,
виконуючи закладену в ньому програму, змiг би вирости, змiцнiти й
самому стати Виходом, тим самим Злом, яке знищує Зло.
______________________________________________________________________

Ризиконавти: Наук.-фантаст. оповiдання: Для серед. i ст. шк. вiку
/ Упоряд. В.В.Головачов; Худож. Є.Ф.Сендзюк. - К.: Веселка, 1990. -
311 с.: iл. - (Сер. "Пригоди. Фантаст.") - ISBN 5-301-00287-2 - ББК