"Володимир За¦ць. Свiтове зло (Оповiдання)" - читать интересную книгу автора

16/01 ВГ Тремпс...

Так само, як i його предки, _воно_ нiколи не зустрiчало собi
подiбних. Але у всiх них iмена були схожими: Зло, Нещастя, Жах, Кара
Небесна тощо.
Воно було ще недосконале i беззахисне. Вiдчуття його були грубi й
примiтивнi, зараз ним володiло одне бажання - їсти. Воно причаїлось у
центрi площi Переможної Зброї, бiля гусеницi танка, поставленого як
пам'ятник. Створiння iнстинктивно вiдчувало, що тут йому нiчого не
загрожує, адже воно мало воiстину фантастичну властивiсть: бути
невидимим для людей жорстоких, брутальних i обмежених. Воно не могло
дати свiдому оцiнку таким людям, але особливостi їхнього
бiовипромiнювання були такi, що викликали у Створiння
безумовнорефлекторну вiдповiдь - викид випромiнювання, яке
iнтерферувало з рядом хвильових процесiв у зоровому центрi людини,
Внаслiдок цього виникала "психiчна слiпота" i Створiння ставало
невидимим. Його не бачили.

- ...Любиш маму?! - почервонiвши, вигукнув 15/01 БВ Тремпс.
- Так, - вiдповiв син, намагаючись не дивитись на розгнiване
батькове обличчя. Вiн розглядав спочатку кiнчики своїх черевикiв,
потiм перевiв погляд на шосе, понiвечене гусеницями танкiв, потiм
подивився на танк у центрi площi й розкрив рот вiд здивування: бiля
правої гусеницi, швидко пульсуючи чорним драглистим тiлом, причаїлось
маленьке, з кулак завбiльшки, створiння, схоже на восьминога. Вигляд
цiєї невеличкої тварини викликав чомусь вiдчуття крайньої вiдрази,
змiшаної з страхом.
- Тату, - ледь чутно промовив син. - Дивись, он там...
- Що "он там"?! - гаркнув солдат 15/01 БВ Тремпс, дивлячись у той
бiк, куди показував палець зблiдлого хлопчика. - Нiчого там немає! Що
за вигадки? Ти мене зовсiм не слухаєш! Наказую слухати уважно!
- Слухаю! - звичка до покори виявилася дужчою вiд цiкавостi.
- Тож слухай. Я все постараюсь розтлумачити тобi коротко i
зрозумiло. Ти любиш Великого Батька всiх солдатiв?
- Так!
- А своїх соратникiв?
- Звичайно.
- Тепер помiркуй. На однiй шальцi терезiв усе мiсто, Великий
Батько всiх солдатiв, твоїх соратникiв i твiй батько, а на iншiй -
мати-зрадниця. Кому ти вiддаси перевагу?
- Але ж я маму... Мама, вона...
- Ну! - солдат 15/01 БВ Тремпс не давав часу на роздуми. -
Вирiшуй! I не забувай про свiй обов'язок солдата В! З ким ти?!
- З соратниками, - повiльно вiдповiв солдат В 16/01 ВГ Тремпс,
починаючи розумiти, як грубо вiн помилявся ранiше.
- Молодець! - батько не мiг стримати вдоволеної усмiшки. - Я вiрив
у тебе i не помилився.
Солдат В скоса глянув на мiсце, де було дивне створiння, i нiчого
не побачив. Створiння безслiдно зникло. А може, його нiколи й не було?
- Ну, як там у вас? - благодушно спитав батько. - Що завтра