"Оксана Забужко. Let my people go" - читать интересную книгу автора

Дорогi друзi!
Я пишу до вас iз країни, якiй зараз загрожує лиховiсна перспектива за
який тиждень бути силомiць оберненою на одну з найжахливiших бандократичних
диктатур, знаних Європi вiд часiв Гiтлера й Сталiна. Це може видатися вам
перебiльшенням, але так не є. Зазвичай це так по-людському - вiдмовлятися
вiрити в найгiрше, аж доки не стане запiзно. До того ж, iз розмов з друзями
та журналiстами з ЄС я знаю, як мiзерно мало в європейських медiях
iнформацiї про ситуацiю в Українi - i, вiдповiдно, як мало розумiння
стосовно того, що насправдi стоїть тут на кону цiєї осени.
Минулої ночi на київський брук пролилася перша кров. Автократичний
пострадянський режим, який вiд кiнця 1990-х всiляко тлумив паростки молодої
української демократiї i який нинi всiм серцем ненавидить абсолютна
бiльшiсть населення (згiдно соцiологiчних опитувань - вiд 67% до 85%!), явив
нам остаточний доказ того, що 31 жовтня в нас не буде нiяких - хоч би й
фальсифiкованих - "вiльних виборiв". Буде вiйна - вiдкрита вiйна ,
розв'язана проти народу України жменькою гангстерiв при владi, чиєю єдиною
метою є при тiй владi й залишитися пiсля 31-го - причому, будь-якою цiною.
До минулої ночi вони послуговувалися методами "холодної вiйни"
(опустiмо iсторiю зi спробою отруїти кандидата вiд опозицiї Вiктора Ющенка,
чиї шанси на перемогу у виборах за умов чесної гри є незаперечними). Була
огидна, надпотужна кампанiя брехнi в мас-медiях (бiльшiсть iз яких, за дуже
незначними винятками, знаходиться пiд контролем влади), було пущено в хiд
рiзного роду бруднi, протизаконнi трюки (пiдкуп, залякування, репресiї, i т.
д.), а також шахрайськi махлювання зi списками виборцiв (до яких, зокрема,
було включено десятки тисяч небiжчикiв тощо). Все те, одначе, виявилося
недостатньо дiєвим, аби гарантувати наступної недiлi гладеньку й
безперешкодну перемогу "кандидатовi вiд влади" - чинному прем'єр-мiнiстровi
(призначеному президентом), колишньому (?) злочинцевi, замолоду двiчi
судимому за пограбування (я не жартую!).
Вчора площу перед Центрвиборчкомом запрудив величезний, душ, либонь, на
150-200 тисяч, "помаранчевий" мiтинг (помаранчевий - це колiр кандидата вiд
опозицiї) пiд гаслом "За чеснi та прозорi вибори". Стояла тепла, погiдна
сонячна днина (чи ви знаєте, який прекрасний Київ восени?), i тримiльйонне
мiсто було суцiльним святом - радости, надiї й солiдарности. Давно вже я не
бачила на вулицях стiльки щасливих, усмiхнених облич - власне, вiд самого
розпаду Радянського Союзу. Але тодi, в 1991-му, як показали минулi 13 рокiв,
ми святкували таки передчасно. Без змiни полiтичної елiти, iно з крихiтними
зачатками громадянського суспiльства, без - чому б не сказати прямо -
справжньої революцiї, Україна невдовзi почала скочуватися назад, у сутiнки
совєтчини. Щойно тепер дракон радянського тоталiтаризму, - у мiжчасi добряче
змалiлий, бо вiд його тiла вiдвалювався шматок за шматком (Схiдна Європа -
країни Балтiї - вiдтак, минулої осени, Грузiя...), i прогнилий до шпiку
кiсток (аж от коли оголився його правдивий кiстяк - кримiнальний!), -
нарештi по-справжньому агонiзує. А конвульсiї дракона можуть бути
страшними - чи ж не досить показовим є приклад Росiї?
Владiмiр Путiн, який так хутко зумiв знов перетворити свою країну на
концтабiр, цiлковито зацькований пострахом тероризму, тепер слугує основною
пiдтримкою й опорою українським бандитам. Воно й не дивно: "блатнi" з
чекiстами творили теплу спiлку ще вiд добрих старих часiв ГУЛАГу. Цiла
президентська кампанiя нашого "кандидата вiд влади" Вiктора Януковича е