"Марко Вовчок. Iнститутка (Укр.)" - читать интересную книгу авторасова║ стару, i штовха║.
- Не по правдi мене обмовля║те! Я не злодiйка, панi! Я вiк iзвiкувала чесно, панi! - Ти ще зо мною заходиш? Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! Захиталась стара: я кинулась до не┐; панi - до мене; мiй чоловiк - до панi┐. - Спасибi, моя дитино, - промовля║ до мене бабуся, - Не турбуйся, не гнiви панi┐. А панi вже вчепилась у мо┐ коси. - Годi, панi, годi! - гримнув чоловiк, схопивши ┐┐ за обидвi руки. - Цього вже не буде! Годi! А панi у гнiву, у дивi великому, тiльки викрику║: - Що? Як? Га? Схаменувшись трохи, до Прокопа. А той сво║: - Нi, годi! Тодi вона у крик. Назбiгалися люди, дивляться. Пан що було в його духу пригнався. - Що се? Мiй чоловiк випустив тодi панiю з рук. - От тво┐ щирi┐ душi! - ледве промовила панi. - Дякую тобi!.. Та чого ж ти мовчиш? - скрикнула ще голоснiш. - Менi мало рук не вломили, а ти мовчиш! - Що се поробилось? - пита║ пан на всi сторони у великiй тривозi. Панi й почала: i обiкрала ┐┐ стара, i всi хотiли ┐┐ душi, - такого вже Як кинеться до мого чоловiка. - Розбишака! - Не пiдходьте, пане, не пiдходьте! - озвався мiй понуро. - Е, бачу, - каже пан, - тобi тут мiсця мало. Постой же: розбишатимешся у москалях - скiльки хотя! Панi аж верещить- - У москалi його, у москалi!.. Тепер i прийом у городi; зараз i вези його! - Вiзьмiть його! - крикнув пан на людей. - Зв'яжiть йому руки! Прокiп не пручався, сам руки простиг, ще й всмiхнувся. А Назар пiд той гук до мене: - Чого злякалась? Чого плачеш? Гiрше не буде!.. От чи буде краще, - не знаю... XLII Повели Прокопа в хату. Сторожа сто┐ть коло дверей. На дворi вiзок запрягають, Назар запряга║ конi пiд пана. Довго думав мiй чоловiк, - далi каже: - Устино! Сядь коло мене! - Що ти починив, мiй голубе! Що ти сподiяв! - говорю йому. - А що я сподiяв? Будеш вiльна, - от що! Будеш вiльна, Устино! - Воля, - кажу, - та без тебе! Так менi гiрко стало!.. - Воля! - покрикне вiн, - воля!.. Та на волi i лихо i напасть - нiщо не |
|
|