"Марко Вовчок. Iнститутка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Чого се ти попiдвiконню вкопався, Прокопе? - загомонiв хтось потиху.
- Он вечеря вже готова ще одколи, а вас нiкого нема!

XXVII

Хтось уступив у сiнцi. Я вiдчинила, аж це бабуся.
- Здоровенька була, дiвчино, - промовила до мене. - Просимо на вечерю,
зозулько!
- Спасибi, бабусю!
- То й ходiмо.
- Ось я панi┐ спитаюся.
- Чого питатись, любко? То ж вечеря!
- Чи звелить iти.
Бабуся перемовчала хвилинку та й каже:
- То йди, моя дитино. Я тебе тутеньки пiдожду.
Пани сидять укупцi любенько, веселенько; щось межи собою розмовляють. Я
ввiйшла, а панi:
- Чого сунешся?
- Пустiть, - кажу, - панi, мене повечеряти.
- Iди собi - вечеряй!

XXVIII

Пiшла я за бабусею через двiр у хату.
- Оце привела вам дiвчину, - каже бабуся, вводячи мене в хату.
А в хатi за столом сидить Назар чорнявий i молодичка гарненька, жiнка
Назарова. У печi пала║, як у гутi. Одсвiчують весело бiлi стiни i
божничок, вишиваним рушниь.ом навiшений, квiтками сухими й зiллям
уквiтчаний. З полицi миси, миски й мисочки, i зеленi, й червонi, i жовтi,
наче камiння дороге, викрашаються. Усе таке веселе в тiй хатi було,
прибране, осяюще: i кужiль м'якого льону на жердцi, i чорний кожух на
кiлку, i плетена колиска з дитинкою.
- Просимо до гурту! - привiтали мене i вклонились.
- Може б, поруч зо мною така краля засiдала, га? - каже Назар.
- Хiба ж ви тутечки найкращi, дядьку? - питаю. Сама озирнулась, аж той
парубок уже тут, - з кутка на мене задивився, аж гаряче менi стало.
- А то ж нi? - каже Назар. - Придивись лишень до мене добре: то-то ж
гарний! то-то ж хороший!
- Хiба поночi! - одмовила йому весело молодичка.
Славна була то жiночка, - звали Катрею: бiлявенька собi, трошки
кирпатенька, очицi голубоцвiтовi, ясненькi, а сама кругленька i свiжа, як
яблучко. У червоному очiпку, у зеленiй юпочцi ба║вiй. Смiшлива була й
гордоватенька, а що вже шамкая! I говорить, i дiло робить, i дитину
колише; то коло стола ┐┐ вишиванi рукава мають, то коло печi ┐┐ перстенi
блискотять.
- Ну, ну! - каже ┐й Назар, - коли б оце не галушки, я б тобi одказав!..
Тут-бо саме Катря його поставила на стiл миску з галушками.
Назар моргнув на мене.
- Не грiх тому добре повечеряти, хто не обiдав!