"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

вона...
Вона не бiжить, а летить, червона-червона на слiпучо-бiлому фонi,
випроставши трубу (хвiст) i витягши мордочку.
- Бах!-легкий стрибок i червоного нема,-самий тiльки бiлий фон...
Вискаку║ Докучай, за ним Бандит.
Докучай зирка║ у ваш бiк, бачить, що нiчого нема, рявка║ суворим басом
i мчить далi.
За ним Бандит.
- Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!
Покотила горжетка через яр, i ви бачите, як майнула бiла китичка на ┐┐
хвостi у лiщинi по той бiк яру.
Докучай мало-мало не на хвостi в не┐ сидить.
На Йосипа Явдокимовича пiшла.
- Пильнуй, старий!
Аж ось:
- Бах!
Дим i снiгова курява бiля Йосипа Явдокимовича.
- Бий, - кричу, - старий, удруге, щоб певнiше було!
- Крiпко лежить! - кричить Йосип Явдокимович i дода║ таке, про що, хочи
ви як мене просiть, написати не можу.
Я зриваюсь з мiсця, лечу крiзь кущi в ярок, засапавшись, видираючись на
гору, й пiдбiгаю до Йосипа Явдокимовпча.
- ксть?питаю.
Вiн дивиться кудись убiк i не каже, а стогне:
- ксть! Он! За терном!
Я стрибаю за терен...
Крутиться Докучай i смика║ лiвою ногою.
Я падаю в снiг...
А десь далеко, аж у другiм кiнцi яру, Бандит аж плаче та залива║ться:
- Ай-яй-яй! Ай-яй-яй!
Горжетку ганя║...
При┐здите ви додому в старому Йосипа Явдокимовича кашкетi, бо лисичачу
капелюху ви загубили, як через кущi бiгли...
Вам дома й кажуть:
- Горжетка? Чорнобурка?! Одна була лисичача капелюха, та й ту
прополював. I хто тi рушницi вигадав?!
- Ладно, - ви собi дума║те, - ладно! Говори! Говори! Одужа║ Докучай -
знову за горжетками ┐здитимемо.
1945


ЗАкЦЬ
I
Золота осiнь...
Ах, як не хочеться листу з дерева падати, - вiн аж нiби кров'ю з печалi
налився i закривавив лiси.
Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зiтха║
клен, i тiльки берiзка, жовтаво-зелена й "раскудря-кудря-кудрява", - ген
там на узлiссi бiлявим станом сво┐м кокету║, нiби на побачення з Левiтаном
жде чи, може, Чайковського на симфонiю виклика║.