"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

побiг, метнувся сюди-туди по болоту, бiгав, нюхав, прибiга║, висолопивши
язика.
- Що, - питаю, - нема?
- Нема! - каже.

А бекасiв, товаришi, треба смажити, не розчиняючи ┐х, з потрухами, з
уздром.
Ах, яка це смачна, благородна, нiжна дичина!
1945


ВОВК
I
Мисливцевi, що йому вперше в життi доводиться ┐хати чи йти полювати
вовка, раз i назавжди слiд обов'язково запам'ятати стару нашу народну
приповiдку:
"Не бiйсь вовка, - сiдай у хатi".
Вовк-хижак i хижак лютий, кровожадливий, - проте боятися його нема
чого.
Кiндрат Калистратович Моргниоко давнiй i досвiдчений убийвовк, - так
вiн усiм розповiдав i всiх учив, що вовк - звiр надто полохливий i
боязкий.
- Ось послухайте, - казав усiм Кiндрат Калистратович. - Живу, як
зна║те, я на хуторi i якраз на узлiссi. Кошара моя стрiхою аж на лiщину
нiби наляга║. От вовк i нанюхав мо┐х овечок. Продер глупо┐ ночi пiд
стрiхою в кошару дiрку та й уплигнув серед овечки. Ну, в кошарi, звiсно,
гвалт, - вiвцi: "ме-е-е!" та й у хлiвi, - а хлiв поруч, - корова в рев! Я
почув, вискочив з хати та прожогом у кошару. А воно щось сiре повз мене
пiд стрiху-шелесть! Крiзь дiрку проскочити не встигло, як я його за хвiст,
а воно, видите, вовк. Ну, лякливий же, я вам скажу, звiр! Така вже,
звинiть, неприятнiсть! Хоч що ви менi тут кажiть, а вовк-звiр крiпко
полохливий!
А на нашу думку, це ще не такий сильний аргумент за вовчу полохливiсть,
бо хто зна║, яка б "неприятнiсть" вийшла, коли б вовк зненацька вхопив
Кiндрата Калистратовича, ну, не за хвiст, а взагалi ззаду... А Кiндрата
Калистратовича ми всi знали за хоробру i сильну духом людину.
Та хоч вовк, може, й не такий уже сильно полохливий, проте ще раз
кажемо:
"Не бiйсь вовка!"
Полювати вовка - це для мисливця i честь, i обов'язок, бо хто ж таки не
почервонi║ й очей долу не спустить, коли йому скажуть:
- Сидите ви тут, сидите, охотниками прозива║тесь, а у Вербовому хуторi
вчора вовки трьох овець зарiзали та телицi лiвий задок од'┐ли.
- А де це Вербовий хутiр?
- Од Зачепилiвки кiлометрiв не бiльш як п'ять буде. Як до┐дете до
могили, так дорога влiво пiде, тi║ю дорогою й ┐дьте. Ярок пере┐дете,
берiть праворуч, та понад ярком, понад ярком, нiкуди не звертаючи, якраз у
Вербовий хутiр i в'┐дете...
- А вовки хiба в самому хуторi?
- Ну, на хуторi спита║те кривого Степана, - вiн зна║, де вовки. Той усе