"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Якi ж ви радi: перший у вашiм життi мисливський собака. Ваш! Власний!
Пестите ви його, голубите ви його, догляда║те, як сина, як найдорожче
для вас створiння.

Купили ви йому нашийника, купили поводок i за кiлька часу ведете до
мисливського клубу, в собачу секцiю, на експертизу.
Показу║те суворому дядi i так на нього дивитесь, як у дитинствi колись
дивилися на батька, коли суворий i заклопотаний батько ваш ласкаво
подивився на вас та ще й приголубив.
- Ну?! - запиту║те. - Песик! Правда, хороший i кровний? Га?
Суворий дядя дивиться на песика довго й уважно, а потiм перекида║ свiй
погляд на вас i байдуже кида║;
- Кундель!
- А менi казали - сетер!
- Значить, сетер-кундель! - кида║ дядя.
- А як iз ним далi? - трепетно запиту║те ви.
- Та що ж далi? На цiм поводку не варто вiшати, хороший поводок.
Повiсьте на простiй шворцi. Нi в його папи, нi в його мами сетер у кровi
не ночував! Кундель!
Пiсля цього у вас удома з тещею гостро-короткий дiалог, пiсля якого
теща резюму║:
- Акулiна Кузьмiнiшна женщина не такая, - а вже на сьомому роцi
приобщалася й сповiдалася. I нiколи я не думала, i нiколи я не гадала, щоб
моя Люда (Люда -це ваша, значить, дружина) могла так помилитися щодо друга
┐┐ жистi, а вона ж у мене одна, i куди я дiнусь, i хто ┐й, та й не тiльки
┐й, пектиме такi пончики. Невдячнi тепер пiшли молодi люди. Коли мати
рекоменду║ собаку, то слiд все-таки пам'ятати, що рекоменлу║ собаку мати.
Бо я мати не тiльки Людi, а я тепер мати й вам. Не може, отже, бути собака
не сетер, а кундель! Од кунлеля чую! Людо, дай менi понюхать!
Перший собака для мисливця-початкiвця дуже трудний собака.
Потiм уже буде легше...
Потiм уже, коли ви познайомитесь i з мисливцями i з ┐хнiми собаками,
коли ви вже знатимете, що був на свiтi знаменитий Камбiз, чорний пойнтер,
i знаменита Алi, лаверак, i знаменитий Джой - гордон, - тодi вже ви
придба║те собi таке цуценя, яке вам бiльше до вподоби.
Коли вам бiльше до серця пойнтери, вам скажуть:
- У Василя Iвановича ║ сука-пойнтер камбiзiвських кровей. Сам Камбiз
Перший колись перестрибнув через не┐, коли вона вилазила з вагона на
станцi┐ Бориспiль.
Придбали ви чудесне, примiром, пойнтереня.
Як його назвати?
Безперечно - Джек, або Джой, або Стек!
Нiколи в життi не прозивайте його Бровком чи Цяцею (коли вона-сука), чи
Терном, боже вас борони: таке iм'я може навiки зiпсувати собацi таланти,
хоча б собака була навiть богом.
Привели, чи принесли, чи привезли ви, значить, песика додому.
- Правда, славний песик? - запиту║те ви у сво┐х домашнiх.
Теща ваша, подивившись примруженими очима на вас i на песика, пiде до
сво║┐ кiмнати, нiчого не сказавши.
Дружина ваша Люда подивиться спочатку на свою маму, яка воднораз i ваша