"Остап Вишня. "Думи мо, думи мо..." (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Побувавши на з'┐здi охотникiв, вiдчуваю (ще раз!), який же наш народ
хороший!

26 грудня, 51. От у мене пiд руками онук, Павлушка, тiльки-но почина║
говорити. Я йому:
- Це твiй тато! А вiн:
- Папа!
I все-таки вiн кричить:
- Тато! Тато! I знову ви:
- Нацiональна обмеженiсть!
Нiчого подiбного! Хай каже:
- Тато!
Бо мiй тато г... ┐в коров'яче, щоб з голоду не здохнути!
Хай каже:
- Тато!
Бо мiй тато ручку баринi, бодай би вона сказилася, цiлував!
Хай живе мiй онук i хай вiн нiколи не бачить баринi!
Хай!
Менi шiстдесят три роки, а в мене й досi поза шкiрою мороз од баринi.
I досi сплющу║шся, нiби тебе бариня по головi трахне.
Нiколи не забуду, коли мiй батько, Михайло Кiндратович, старий, сивий,
розумний, дотепний, спiвак чудесний (баритон у нього був), схиля║ться,
було, до баринино┐ ручки.
Цiлу║...
А тепер бiга║ мiй онучок Павлушка веселий, хороший, а я, дiд, знаю, що
виросте вiн чудесним хлопцем i комунiзм будуватиме.

1 сiчня, 52. Не можу не сказати теплого слова про М. Т. Рильського за
статтю в новорiчному номерi "Радянська Укра┐на".
Стаття зветься "Зорi Кремля".
Так писати може тiльки великий письменник! Не в словах, а в кожнiй
лiтерi, в кожнiй комi - любов до народу!
Цiлую Максима Тадейовича!
I радуюсь, що вiн живе серед нас!

23 сiчня, 52. пздили полювати. Це не вперше i не востанн║. Нiчого!
I як радiсно, що я нiчого не вбив!
I як радiсно, що я ще по┐ду (обов'язково!), щоб щось убити!
I як радiсно буде, що я нiчого не вб'ю.
Одне тiльки: Павлушка, онук, чека║ вiд дiда зайця. А дiд - без зайця та
й без зайця! Перед онуком незручно!

25 сiчня, 52. Iнтересне явище. Пригороднi селяни, отi, що до Ки║ва
щодня з молоком, з яйцями, з городиною, - це все спекулятивний елемент.
Непри║мна публiка! I як тяжко колгоспним керiвникам iз ними! Розбещене,
розхристане, не колгоспне, а спекулятивне!
Щодня вранцi в дверi: стук! стук!
- Що?
- М'яса? Свининки? Молочка? Я║чок?!
Противне таке, не колгоспне, а якесь куркульське!..