"Микола Сиротюк. Лихi лiта Ойкумени (Укр.)" - читать интересную книгу авторатiльки й зна║те, що нагадувати про податi та боролища. Так, обкладав вас,
i па смерть посилав. А чому? Ви хоч колись замислитеся: чому? Хочете жити в багатiй, славнiй на весь свiт iмперi┐ i lie . лити кровi, не терпiтi┐ вiд податей? Ба пi, не було так до мене, не буде й по менi. Чули, не буде!" Чому сказав так, сам не вiдав, одначе певен був: сказав правду. Як правда й те, що його не за податi i по за'прол iгi у па биролшцах крив пам'ятатиме iмцерiн. Були ж Go не тiльки податi, були й творення само┐ iмщ-рi┐, Дядечко Юстин лиш загравав iз поетами та акторами, вiн же, Юстинiан, в iм'я розвитку само┐ поезi┐, як i науки, не тiльки оточив себе сонмом блискучих поетiв i вчених мужiв, наступив на горло власних переконань i поступився перед ними сво┐ми переконаннями. Усiх переслiдував i жорстоко карав за вiдступ вiд християнсько┐ iдеологi┐, а на вiдступи поетiв i вчених закривав очi i дозволяв користуватися мовою еллiнiв-язичникiв, якою нiкому не дозволялось користуватися. Хiба того не пам'ятали колись i не пам'ятають нинi хоча б i Прокопiй Кесарiйський, Агафiй Мiрiнейський, поети-епiграмiсти Павло Сiленцiарiй, Юлiан кгипетський, Македонiй, брати Схоластики? Вищi школи - унiверситети були й до нього, те всяк зна║. Та хто посприяв так розвитку науки в унiверситетах i не тiльки в Константинопольському, а й у Бейрутському, Александрiйському, Афiнському, Едеському, в школi риторiв i софiстiв у Газi, в медичному училищi в Нiсiбiсi? Саме при ньому, Юстинiановi, забурлило там життя, стали можливими дискусi┐ мiж вченими-фiлософами i вченимибогословами, мiж блюстителями права i законодавцями, iсториками i географами. Де ║ такi кра┐нах Християнського свiту з'явилися такi, знанi серед вчених i невчених, просто просвiщенних мужiв працi, як "Християнська топографiя" Косьми Iндикоплова, трактати його опонента, александрiiiського фiлософа Фiлопона, науково аргументованi рекомендацi┐ медикам лiчця з Емiди Аецiя? А чи┐ми зусиллями створено зведення законiв Вiзантiйсько┐ iмперi┐? А так, чи┐ми? Багато чого можуть пригадати згодом iмператоровi Юстинiану: i те, що зiбраний на iподромi повсталий охлос плавав у власнiй кровi й просив пощади, а вiн не дозволив залишити живим бодай когось iз тридцятi┐ п'яти тисяч, i що лив ромейську кров на численних бородищах поза Вiзантi║ю, та нe забудуть, не можуть забути, що зведення юридичних законiв його епохи iмену║ться Кодекс Юстинiана. Не професорiв права Феофiла, Дорофея, Стефана, Фалалея, якi немало потрудилися над ним, складаючи та коментуючи Дiгести, а таки Юстинiана. Бо той винятково┐ ваги i значимостi пам'ятник юридично┐ мислi створений таки при ньому i дякуючи йому. Податi, пролита на боролищах кров... А ви ж як думали? Обводи Вiзантiйсько┐ iмперi┐ он якi, ┐х до сього часу iiе спромоглися облiчити. Хто дбатиме про них, крiм iмператора, i хто зупинить варварiв, що варяться та й заряться на багатства iмперi┐? Ви? Ба нi, iмператор. Тож i дайте iмператоровi, щоб мав ким заступити варварам путь у землi iмперi┐, щоб мав за що звести фортецi, через якi пе могли б пройти тi ж варвари, щоб дбав про спасiння душ ваших зрештою. Скажете, не дбав про все те? А чи┐ми клопотами i солiдами вiдновлено сотнi старих, збудовано новi фортецi на обводах, споруджено городи, церкви |
|
|