"Микола Сиротюк. Лихi лiта Ойкумени (Укр.)" - читать интересную книгу автора

тiльки й зна║те, що нагадувати про податi та боролища. Так, обкладав вас,
i па смерть посилав. А чому? Ви хоч колись замислитеся: чому? Хочете жити
в багатiй, славнiй на весь свiт iмперi┐ i lie . лити кровi, не терпiтi┐
вiд податей? Ба пi, не було так до мене, не буде й по менi. Чули, не
буде!"
Чому сказав так, сам не вiдав, одначе певен був: сказав правду. Як
правда й те, що його не за податi i по за'прол iгi у па биролшцах крив
пам'ятатиме iмцерiн. Були ж Go не тiльки податi, були й творення само┐
iмщ-рi┐, Дядечко Юстин лиш загравав iз поетами та акторами, вiн же,
Юстинiан, в iм'я розвитку само┐ поезi┐, як i науки, не тiльки оточив себе
сонмом блискучих поетiв i вчених мужiв, наступив на горло власних
переконань i поступився перед ними сво┐ми переконаннями. Усiх переслiдував
i жорстоко карав за вiдступ вiд християнсько┐ iдеологi┐, а на вiдступи
поетiв i вчених закривав очi i дозволяв користуватися мовою
еллiнiв-язичникiв, якою нiкому не дозволялось користуватися. Хiба того не
пам'ятали колись i не пам'ятають нинi хоча б i Прокопiй Кесарiйський,
Агафiй Мiрiнейський, поети-епiграмiсти Павло Сiленцiарiй, Юлiан
кгипетський, Македонiй, брати Схоластики?
Вищi школи - унiверситети були й до нього, те всяк зна║. Та хто
посприяв так розвитку науки в унiверситетах i не тiльки в
Константинопольському, а й у Бейрутському, Александрiйському, Афiнському,
Едеському, в школi риторiв i софiстiв у Газi, в медичному училищi в
Нiсiбiсi? Саме при ньому, Юстинiановi, забурлило там життя, стали
можливими дискусi┐ мiж вченими-фiлософами i вченимибогословами, мiж
блюстителями права i законодавцями, iсториками i географами. Де ║ такi
бiблiотеки, як у Константинополi, Александрi┐, Бейрутi, чи в багатьох
кра┐нах Християнського свiту з'явилися такi, знанi серед вчених i
невчених, просто просвiщенних мужiв працi, як "Християнська топографiя"
Косьми Iндикоплова, трактати його опонента, александрiiiського фiлософа
Фiлопона, науково аргументованi рекомендацi┐ медикам лiчця з Емiди Аецiя?
А чи┐ми зусиллями створено зведення законiв Вiзантiйсько┐ iмперi┐? А так,
чи┐ми?
Багато чого можуть пригадати згодом iмператоровi Юстинiану: i те, що
зiбраний на iподромi повсталий охлос плавав у власнiй кровi й просив
пощади, а вiн не дозволив залишити живим бодай когось iз тридцятi┐ п'яти
тисяч, i що лив ромейську кров на численних бородищах поза Вiзантi║ю, та
нe забудуть, не можуть забути, що зведення юридичних законiв його епохи
iмену║ться Кодекс Юстинiана. Не професорiв права Феофiла, Дорофея,
Стефана, Фалалея, якi немало потрудилися над ним, складаючи та коментуючи
Дiгести, а таки Юстинiана. Бо той винятково┐ ваги i значимостi пам'ятник
юридично┐ мислi створений таки при ньому i дякуючи йому.
Податi, пролита на боролищах кров... А ви ж як думали? Обводи
Вiзантiйсько┐ iмперi┐ он якi, ┐х до сього часу iiе спромоглися облiчити.
Хто дбатиме про них, крiм iмператора, i хто зупинить варварiв, що варяться
та й заряться на багатства iмперi┐? Ви? Ба нi, iмператор. Тож i дайте
iмператоровi, щоб мав ким заступити варварам путь у землi iмперi┐, щоб мав
за що звести фортецi, через якi пе могли б пройти тi ж варвари, щоб дбав
про спасiння душ ваших зрештою.
Скажете, не дбав про все те? А чи┐ми клопотами i солiдами вiдновлено
сотнi старих, збудовано новi фортецi на обводах, споруджено городи, церкви