"Микола Сиротюк. Забiлiли снiги (Укр.)" - читать интересную книгу автора

...Черговий по кухнi гукнув на обiд. Скоро подвiр'я спорожнiло - все
училище зiбралося в ┐дальнi. Iнспектор проказував молитву, а учнi хором
повторювали:
- Отче наш, iже ║си на небесах, да святиться iм'я тво║; да прийде
царство тво║; да буде воля твоя, яко на небесi i на землi: хлiб наш
насущний даждь нам днесь...

11_

Першим привiтав його на рiдному подвiр'┐ Кундель радiсним скавчанням.
Пiдвiвся, крутнув зареп'яшеним хвостом i пiшов назустрiч.
- Ну, старенький, як пожива║ш?
Пес став переднiми лапами йому на груди.
- Скучив?
З садка вибiгли Михайло й Марiйка, за ними дрiбуляв Тишко.
- Павло! Павло! - гукали навперебiй. - При┐хав!
Захопив ┐х разом в обiйми, поцiлував у голiвки, потiм узяв Тишка на
руки i понiс до хати.
У хатi нiяко┐ обнови не побачив. Усе було, як i ранiш, - образи, стiл,
лава, лiжко, вiдро з водою, накрите дерев'яним кружечком, горщик на
припiчку.
Глянув на полицю пiд стелею й зiтхнув - там жодно┐ хлiбини.
- псти хочете? - запитав.
- Ми ┐ли вишнi, - похвалився Михайлик. - Зараз тобi теж принесу. - I
вихопився з хати.
Марiйка i Тишко не зводили очей з старшого брата - чекали гостинцiв.
Дав ┐м по грудочцi цукру, який приберiг, не пивши чаю цiлий тиждень.
- А це Михайликовi, - витягнув з торбинки чорну дощечку.
- Нащо вона Михайликовi? - спитала Марiйка.
- На нiй пишуть.
- Чим?
- Оцi║ю штукою, - вийняв темно-сiру паличку. - Назива║ться грифелем.
- А менi можна написати?
- Спробуй.
У хату забiг Михайло, несучи повний пiдситок м'ясистих вишень.
Павло ┐в ягоди i згадував охтирськi садки, що завжди вабили очi. Деякi
бурсаки шастали по тих садках, не раз кликали з собою Павла, але вiн не
ходив i стримував Степана Бодяка.
- Де мама, Олеся?
- На роботi в старосiльського пана, картоплю пiдгортають.
Прийшли додому Ксеня Григорiвна разом з дочкою по заходi сонця.
Мати глянула на Павла i журно похитала головою.
- Ох i вимучили ж тебе, синку!
Павло тiльки знизав знiяковiло плечима.
- Може, хворiв?
- Нi. Iспити готував.
У хату ступив Кузьма Одновухий.
- А то вже так, - ствердив. - Кажуть: без муки нема науки... Перейшов з
класу в клас?
- Перейшов.