"Юрий Павлович Сафронов. Огненный водопад (Фантастические рассказы на украинском языке)" - читать интересную книгу автора

заснути...
Здалеку знов долинув сильний гул низького тону, який буває на заводах,
коли випускають надлишок пари високого тиску. Минуло декiлька секунд,
почувся короткий ляск, i гул змовк.


II

Якби вартовий змiг заглянути на десять кiлометрiв вдалину, то вiн
побачив би на галявинi в густому лiсi дивний предмет, що мав форму
зрiзаного конуса з опуклими днищами. Вiн непорушно лежав на боцi, великий,
завбiльшки як висока сосна. Довкiл нього палахкотiло полум'я - горiли
стовбури повалених дерев, поламанi сучки, сухе листя, чагарi. Полум'я
пiдкрадалося знизу до молодих ялинок, перекидалося по тоненьких сухих
гiллячках з однiєї на iншу, пiдiймалося вгору, i молодi ялинки спалахували
враз, наче смолоскипи, потрiскуючи зеленими голками. До неба злiтали снопи
iскор. На галявинi пахло хвоєю. На низьких хмарах з'явилась рожевувата
пляма - вiдблиск лiсової пожежi, що почалася. Десь збоку, в гущавинi
темного лiсу, рiзними голосами кричали розбурканi птахи. Мурашки смiливо
кидалися назустрiч полум'ю, намагаючись захистити вiд нього свої житла, й
гинули, спалахуючи одна по однiй - маленькi непомiтнi герої...
I раптом з дивного предмета в усi боки з шипiнням ринули товстi бiлi
струменi рiдини. Вони випаровувались у повiтрi, перемiшуючись з полум'ям,
окутуючи все навколо густою голубувато-бiлою завiсою. Щiльна хмара поповзла
лiсом, залазячи в кожну щiлинку, огортаючи кожен листок, пiдiймаючись вище
верхiвок дерев, немов ковтаючи розбурхане полум'я.
Вiдблиск пожежi на низьких хмарах зник. Слабкий вiтер через силу гнав
лiсом важку хмару. Вона пересувалася помiж стовбурiв, наче ватяна, знехотя,
чiпляючись за кожне дерево, за кожен сучок, за кожну травинку. Коли хмару
вiднесло вбiк, на галявi годi було помiтити бодай iскринку чи найменшу
тлiючу вуглинку. Нiде не курiв димок. Пожежу було погашено майже миттю.
Тiльки пара, що здiймалася де-не-де вiд обпаленої землi, та чорнi плями
опiкiв на стовбурах дерев нагадували тепер про неї.
Всерединi важкого дивного предмета пролунав гул, i величезний зрiзаний
конус гойднувся, пiдвiвся вертикально й повiльно злинув у повiтря над
обпаленою галявиною. Його нижнє днище висiло всього за два-три метри над
поверхнею землi, а верхня частина пiдносилась метрiв на п'ять над лiсом.
Не чути було ревiння заведених реактивних двигунiв. Не було вогняних
струменiв, не було i гвинтiв, що крутилися б, та, незважаючи на це,
величезний конус висiв над землею без усяких видимих опор. Ось вiн повiльно
наблизився до високої берези. На якусь частку секунди iз нижнього днища
майнув слiпуче-бiлий промiнь, черкнув по стовбуру, за одну мить навкоси
перерiзав його, i велике дерево, осiвши, здригнулося i впало вниз,
чiпляючись зеленою верхiвкою за гiлки найближчих дерев. Почувся глухий удар
об землю i трiск сучкiв, що ламалися...


III

У примiщеннi командного пункту протипожежної оборони пролунав