"Юрий Логвин. Дiвчата нашоп крапни (укр.)" - читать интересную книгу автора -- Вибачайте, мила д│вчино, по-перше, якщо ви зна║те про мене, то я
справд│ малюю. ▓ малювання в мене не зач│пка до знайомства. А в│дносно всього такого, то це просто техн│чно не можливо. Бо при малюванн│ потр│бна добра в│дстань, а при всьом такому -- навпаки... ▓ до реч│, при чому тут ви? -- А при тому, що це моя д│вчина... Зрозум│в?.. Будеш перти на не┐, пасть порву!.. Ну, як, домовились?.. -- З вами я домовився. Тут все ясно. Тепер п│ду з нею домовлятись. С│ра зайшла трохи загодя до к│мнати │ пожадливо допалила смердючу кубинську сигарету. Довгоногу райську пташку я вмовив швидко, але не через те, що я був такий сильний аг│татор, а тому, що, коли красуня зиркнула на цього с│рого кобла, то та ┐й стверджувально кивнула головою. Як колись писали класики сентиментально┐ л│тератури, трохи схвильований неспод│ваним ходом под│й, але все ж задоволений неспод│ваним ходом под│й, я забрав карооку модель │ ми посп│шили на сьомий. По обличчю модел│ зрозум│в -- вона просто щаслива, що я тягну ┐┐ до себе. На сеанс│ малюнку 24. 06. 1973 року книжку вона не читала. В│дклала. -- Не можу читати. Не йде мен│ в голову,.. -- с│понула гладенькими плечима, здригнулась │ сказала: -- Страшна вона людина... Я ┐┐ дуже боюсь... модель. -- к!.. -- Помовчала, а пот│м додала. -- У нас, на Кубан│, в станицях, я таких страшних людей не бачила... Страшна людина. Але дал│ ця тема розвитку не знайшла, бо, щиро кажучи, щось мен│ розхот│лось у вс│ ц│ страст│ заглиблюватись. Хот│лося т│льки ще помалювати довгоногу красуню та й к│нець. Ми з нею домовились, що вона прийде наступного дня в наш гуртожиток. Вона не наша, а музика з якогось │нституту культури, чи що... Т│льки не добрав, чи в│олончел│стка вона чи флейтистка. Але наступного дня довгонога не прийшла. ▓ кубанська д│вчина затрималась до вечора в │нститут│. Тому й малював я ревниву коблу. Малював ┐┐ в сво┐й к│мнат│. Бо коли я прийшов, а ┐┐ д│вчина не з'явилась, а я все сид│в та сид│в, то вона спок│йно роздяглась при мен│, накинула на голе т│ло халат, взула шльопанц│ │ так ми з нею │ ┐хали в л│фт│. Я при повному парад│ (т│льки краватки не вистачало!), а вона в шльопанцях на босу ногу │ притримувала поли халату на голому т│л│ руками, бо н│ поясу на ньому, н│ ┤удзик│в. |
|
|