"Юрий Логвин. Дiвчата нашоп крапни (укр.)" - читать интересную книгу автора

-- Вибачайте, мила д│вчино, по-перше, якщо ви зна║те про мене, то я
справд│ малюю. ▓ малювання в мене не зач│пка до знайомства. А в│дносно
всього такого, то це просто техн│чно не можливо. Бо при малюванн│ потр│бна
добра в│дстань, а при всьом такому -- навпаки... ▓ до реч│, при чому тут ви?
-- А при тому, що це моя д│вчина... Зрозум│в?.. Будеш перти на не┐,
пасть порву!.. Ну, як, домовились?..
-- З вами я домовився. Тут все ясно. Тепер п│ду з нею домовлятись.
С│ра зайшла трохи загодя до к│мнати │ пожадливо допалила смердючу
кубинську сигарету. Довгоногу райську пташку я вмовив швидко, але не через
те, що я був такий сильний аг│татор, а тому, що, коли красуня зиркнула на
цього с│рого кобла, то та ┐й стверджувально кивнула головою.
Як колись писали класики сентиментально┐ л│тератури, трохи схвильований
неспод│ваним ходом под│й, але все ж задоволений неспод│ваним ходом под│й, я
забрав карооку модель │ ми посп│шили на сьомий.
По обличчю модел│ зрозум│в -- вона просто щаслива, що я тягну ┐┐ до
себе.
На сеанс│ малюнку 24. 06. 1973 року книжку вона не читала. В│дклала.
-- Не можу читати. Не йде мен│ в голову,.. -- с│понула гладенькими
плечима, здригнулась │ сказала: -- Страшна вона людина... Я ┐┐ дуже боюсь...
-- А що, х│ба ║ чого ┐┐ боятись?.. -- Вир│шив я спровакувати свою
модель.
-- к!.. -- Помовчала, а пот│м додала. -- У нас, на Кубан│, в станицях,
я таких страшних людей не бачила... Страшна людина.
Але дал│ ця тема розвитку не знайшла, бо, щиро кажучи, щось мен│
розхот│лось у вс│ ц│ страст│ заглиблюватись. Хот│лося т│льки ще помалювати
довгоногу красуню та й к│нець. Ми з нею домовились, що вона прийде
наступного дня в наш гуртожиток. Вона не наша, а музика з якогось │нституту
культури, чи що... Т│льки не добрав, чи в│олончел│стка вона чи флейтистка.
Але наступного дня довгонога не прийшла.
▓ кубанська д│вчина затрималась до вечора в │нститут│. Тому й малював я
ревниву коблу. Малював ┐┐ в сво┐й к│мнат│. Бо коли я прийшов, а ┐┐ д│вчина
не з'явилась, а я все сид│в та сид│в, то вона спок│йно роздяглась при мен│,
накинула на голе т│ло халат, взула шльопанц│ │ так ми з нею │ ┐хали в л│фт│.
Я при повному парад│ (т│льки краватки не вистачало!), а вона в шльопанцях на
босу ногу │ притримувала поли халату на голому т│л│ руками, бо н│ поясу на
ньому, н│ ┤удзик│в.