"Юрий Логвин. Слiди на плинфi (укр.)" - читать интересную книгу автора

- Побачиш!..
▓ ось вони стоять п│д старою товстою в│льхою. П│д ногами хлюпа║ руда
болотна вода.
На чорн│й кор│, невисоко над кор│нням вир│зано дядькового знака -
здибленого коня.
Дядько пов│сив кош│ль на криву сосонку │ витяг линву. На одному к│нц│
м│цна рогулька, а на другому к│нц│ - ще рогулька, │ до не┐ припасован.
дощечки.
Дядько прив'язав до мокрих постол│в зал│зн│ пазур│, обв'язався линвою,
а стовбур обперезав сиром'ятним пасом. В│дкинувся назад │ почав рухатись по
чорному стовбуру. В│дкинеться на ремен│, п│дтягне одну ногу, пот│м другу,
добре втискуючи зал│зн│ пазур│ в кору, │ швидко тод│ вже випростову║ться,
ослабивши рем│нь.
П│вник внизу, задерши голову │ затамувавши подих, пригляда║ться до
кожного поруху дядька .
Дядько д│стався до ┐овсго'│ г│лки, став на не┐. Рипить. Малому все аж
стисло - в│льха дерево слабке, ненад│йне.
Ось дядько перекида║ рогульку на линв│ за товстенний сучок. П│дтяга║ на
линв│ с│дало, перев│ря║ його. Обережно с│да║ на нього. Вив│льнивши ноги │
в│дв'язавши пас, стравлю║ линву │ плавко спуска║ться до верх│вок очерету.
Зависа║ над головою П│вника.
- Подавай швидше торбу з горщиками, глек │ личину! ▓ ножа!
Дядько надяга║ шапку-личину з берести та к│нського волосу. Обв'язу║
линвочками сорочку │ штани, щоб бджоли не проникли п│д полотно.
- Ти в│зьми лика │ все обв'яжи! Та шапку добре натягни! Та в│д│йди
подал│! Та дивись пильно на вс│ боки! Прислухайся.
Дядько тягне в│льний к│нець линви, │ линва, повол│ посуваючись по
змазаному салом гаку рогульки, п│дносить дядька П│вня вгору, до само┐ борт│.
Зав'язавши м│цним, але простим вузлом линву, роздмуху║ жар у глечику з
д│рочками.
Б│лий молочний дим огорта║ все навколо туманом. Дядько з-за спини
вихоплю║ стару, надщерблену сокирку │ двома ударами розширю║ д│рку дупла.
П│вень занурю║ руку в дупло │ переклада║ в горщик здоровенну кулю
золотих щ│льник│в.
Затим наповню║ друг│ горщики золотими щ│льниками.
Глечик з трутом висить на г│лц│ │ курить молочним димом.
Бджоли, гудучи, мов далека буря, обл│пили дядька суц│льним
золотаво-чорним шаром. Дядько щось кричить небожу, але зрозум│ти важко.
Зрештою, дядько розв'язу║ вузол линви │ просто летить униз. А, щоб не
обпекти пальц│, обхоплю║ линву полою свити.
За дядьком пада║ хмара бдж│л.
Малий п│длазить п│д перевернутий кош│ль, але все ж к│лька бдж│л
проникли у схованку. Вчепились в його сорочку. ▓ гудуть так страшно, що
серце холоне. ▓, до того ж, не зна║ш, зв│дк│ля вони вжалять.
Дядько п│дхоплю║ все начиння │, розмахуючи димлячим глечиком, швидко
руша║ до чагар│в.
Малий зводиться на тремтяч│ ноги │ посп│ша║ за ним.
А над обома добичниками мстиво гудуть бджоли.
Густ│ чагар│ рятують бортник│в од бджолино┐ помсти. ▓ дядько, засипавши
в д│рчастий глек з│лля, розводить ще б│льший, ще ┐дуч│ший дим.