"Юрий Логвин. Танцi шайтана" - читать интересную книгу автора

я тебе!...
Але Прошка вже схилився до Марьванни, притисся до не носом i витяг
своми з  пащi липовий чiп до баклажки.
Встромив баклажку й у зуби i наказав:
- Ну, матушка! Оп!
I Марьванна, затиснувши зубами горло, пiдняла морду вгору i почала
смоктати око-ви-ту. Аж булькало!
- Гей!... Ану досить!!! - Заволав пiдпилий слуга.
Всi зареготали, загукали i знов затупотiли ногами.
Ведмедиця вiд того опустила морду з баклагою i затупцювала, як i перше.
- Во, во! Добри людi! Смотрiт, что биват с похмл'я! Я прошу пть, а
она пляшт!
Прошка забрав у Марьванни баклагу, ще ковтнув, закоркував i вiддав
пахолковi.
Знов наказав Марьваннi заспiвати. Вона й заревiла, метеляючи волохатою
мордою. Аж со-баки на той ведмежий спiв оскаженiло забрехали.
Пiсля цього "спiву" до юрби приднались i ярмарковi стражники i
ляхи-шляхтичi у чер-во-них кунтушах зацвiли на ганку корчми i спостерiгали
за ведмежою забавою.
Пiд калатання бубна Марьванна бiгала на ланцюгу по колу, а "коза",
клацаючи де-ре-в'я-ною щелепою, буцала здоровенну ведмедицю.
Ще Прошка загадала Марьваннi показати, як хлопчаки крадуть горох, як
вони повзуть пла-зом до кущiв. I як кума млинцi смажила та руку попекла i як
бiдкалася, поки до не не при-йшли крутiлi. I тодi вона ожила i весело з
ними танцювала.
Марьванна i "коза" тупотiли на мiсцi, а поводир калатав у бубон i
вискливим бабським голосом виспiвував:
Да напекла кума блiнов,
Да прiгласiла блядунов.
"шт, шт, блядуни
Моi гарячi блiни!
Юрба збiльшилась i ледь не завалила торговцевi стiл i санчата з
оселедцями. Той пiдняв гвалт.
- Да ч ти орьош, жидовiн? Пока я тут iгри iграю, ти да вон полбочкi
сельдей продал i трi шапкi! Аль я вру?...
Всi знов зареготали. Бо й справдi, у торгiвця дiло пiшло, а Прошка все
це наче спиною зауважив. Бо i жодного разу не подивився на рудого.
Прошка дав знак ведмедицi, непомiтно смикнувши  два рази за хутро на
волi. Тварина пiднялась на повен зрiст, згребла з Прошки його повстяний
ковпак i пiшла по колу, та далеко не вiдступаючи, бо  ланцюг стримував.
Люди були радi забавi i кидали в ковпак хто монетку, хто яйце, хто
бублик, хто яблуко, хто пирiжок, хто що, а хтось i маленьку тараню запхав...
Понакладали у ковпак iз верхом, що почало i на снiг сипатись. "Коза",
не чекаючи зна-ку вiд поводиря, кинулась пiднiмати розгублене Марьванною.
Пiд схвальнi вигуки юрби розкланялись i пiшли далi. До друго корчми.
Що стояла нiби на сторожi тих ворiт, якi виводили на степову дорогу.
Неподалiк вiд друго корчми, в закутку мiж зрубом стайнi i пакiллям
тину лежала здо-ро-венна заснiжена колода. Чи тут росла ця велика тополя, чи
 притягли сюди на сiдало для му-зик.
Прошка, повернувшись спиною до колоди, випростав руки з петель i